Про Пласт, Державу і благодійність

Як Ти потрапила до Пласту?

В Пласт я потрапила в 11 років, вчилась в п’ятому класі, коли наш класний керівник вирішила “познайомити нас з Пластом”. З того часу нас лишилось двоє, хоча перші сходини відвідало п’ятнадцять дівчат. В Пласті я пройшла новацтво, юнацтво і зараз я старшопластунка, займала усі можливі посади в рої і гуртку, а в старшопластунстві ще досі залишаюсь зв’язковою в 20 курені ім. Олени Теліги. Також я була окружною Рівненської округи, ну і звісно, референтом УПН та УСП в станиці.

Чи допомагає тобі зараз набутий в Пласті досвід в твоїй професійній самореалізації?

Діяльність пластова – це основна база саморозвитку. Лідерські якості та організаторські здібності проявились і виховались саме в Пласті. Вже далі на цій базі я можу реалізовуватись і в професійній діяльності. Пласт є тим місцем, де я навчилась щось робити. Перший досвід діяльності, а не просто навчання – це є Пласт. Пласт для мене став дуже близькою організацією, в цінності якої я вірю і завжди вірила. Організація, яку я вважаю ідейно правильною, яка може здійснювати виховання і сприяти розвитку дітей та, власне, людей будь-якого віку. Пласт – це організація, що насичена правильними цінностями для українця і для людини.

Як ти думаєш, сьогодні в суспільстві Пласт взагалі потрібний?

Пласт однозначно потрібний, але його треба модернізувати під потреби сучасного суспільства, в хорошому сенсі цього слова. А сьогодні суспільство потребує лідерів, керівників Держави, а не людей з мечами, як це було, коли Пласт зароджувався. Зараз це повинні бути справжні професіонали в кожній галузі – люди, котрі готові брати на себе відповідальність за розвиток бізнесу, за розвиток соціальної сфери та управління державою, на прикладі успішних держав, а не керуючись якимись виключно ідеологічними мотивами. Я думаю, що Пласт повинен скеровувати свої зусилля на розвиток трошки інших лідерських якостей, ніж, наприклад, років десять-двадцять тому. Попри все, Пласт є дуже потрібною організацією, актуальною, і інших альтернатив я не бачу. Я думаю, що для модернізації Пласту треба робити прості речі: виконувати ті стратегічні цілі, які Пласт собі ставить. Ну і звісно, треба взагалі визначити, які якості повинен мати успішний лідер сьогодні, можливо, для цього треба залучити спеціалістів і вже відповідно до цього корегувати пластові підходи.

Ти є спеціалістом з фандрейзингу, які б ти могла дати поради стосовно залучення коштів пластунам на місцях?

По-перше, перестати бути прохачами, будь-який правильний фандрейзинг базується на професійній співпраці і партнерстві з певними компаніями чи з громадою. Але ми звикли просити, ми кажемо: «Будь-ласка, допоможіть…», – замість того, аби щось пропонувати. Що ми можемо запропонувати в Пласті? Наприклад, поширення інформації про компанію, продукт серед певної цільової аудиторії, адже ми це робимо і так. По-друге, бути професійними, навіть під час написання листів. До мене останнім часом часто звертаються моя станиця і округа, я їм правлю листи, аби вони могли звертатись ними до потенційних партнерів-спонсорів. Листи зазвичай дуже неякісно складені. Тому треба вчитись бізнес-підходів і комунікацій, і реалізовувати це на всіх рівнях – місцевому та крайовому. Я готова брати участь у вишколах і ділитися моїми знаннями та досвідом з пластунами, як це робити правильно і професійно. Нещодавно я брала участь у Вишколі Київської станиці щодо фандрейзингу для локальних проектів, правда треба добре думати для кого такі навчання проводити (юнацтво чи старшопластуни, сеньйори…), хто зможе використати отриманні знання продуктивно та з користю.

А загалом благодійність в Україні, на скільки ринок благодійності розвинений?

Його практично не існує! Зареєстровано в Україні понад 15 тисяч благодійних організацій. Скільки з них працює? Думаю, менше половини. Друге, знову ж таки – якість їхньої роботи. Ринок благодійності можна оцінювати по кількості залучених коштів. А рівень довіри до благодійності зараз дуже низький, громадяни просто не готові жертвувати, а ще багато не готові жертвувати, бо до них ніхто не звертався і не розказав про те, що можна допомагати. Треба вчити людей долучатися до благодійності, оскільки люди не відчувають своєї персональної відповідальності, ні перед соціальними проблемами, ні перед соціальними викликами.

Хто в Україні швидше жертвує – люди чи компанії?

Ніхто… Все залежить від того, як до них звернутися. Люди зазвичай на емоціях будуть жертвувати, їхні внески не значні і до них кожного дня не звертатимешся оскільки для цього треба багато людських ресурсів, часу та зусиль. Компанії більш статичні, з ними може працювати одна людина постійно і системно. Компанія буде жертвувати, якщо зрозуміє, яку користь подібна співпраця може принести для бізнесу, чи відбудеться, щонайменше, комунікація з її цільовою аудиторією. Але однозначно, що одна бізнес-компанія зможе дати значно більше коштів та ресурсів, ніж проста людина.

А на що дають зазвичай гроші?

Дають на те, на що збирають. А збирають переважно на лікування хворих дітей, і на це дають гроші. А ще для жебраків на вулицях дають, що докорінно неправильно. На оздоровчі програми збирає значно менша кількість людей, на облаштування спортивних майданчиків, організацію спортивних змагань, профілактику хвороб – на це майже ніхто не збирає, відповідно, майже і не жертвують. Люди звикли боротися із проблемами, і не вміють їх попереджувати.

Чи може Пласт бути конкурентним в такій ситуації? Пластуни рідко збирають кошти на лікування, значно частіше – на табори, різні заходи, вишколи.

В Пласту є дуже великий потенціал, через те, що Пласт – це організація, що може себе позиціонувати як спільнота, що протистоїть хворобам, сприяє утвердженню здорового способу життя, адже легше попередити, ніж лікувати. Тому у Пласту завжди є конкурентні переваги в цьому плані, організація і так цим займається, зокрема, пропагандою здорового способу життя. Те саме стосується злочинності – Пласт ставить інші життєві пріоритети. Просто про це треба розказувати трішки інакше, змінювати інформаційні повідомлення..

Які ти особисто маєш плани на майбутнє?

На найближче майбутнє – купити перший автомобіль, заробити перший мільйон, на майбутні 15 років – піднятись на Еверест. Такі от дуже прагматичні плани, але я вважаю, що вони дуже правильні. Багато людей, зокрема в Пласті, відкидають свої матеріальні потреби і починають робити «все для людей»… Мені здається, це не зовсім вірно, я думаю, що через це і результативність роботи Пласту страждає. Моя позиція полягає в наступному: якщо я буду забезпечена та успішна, і навколо мене мої близькі та їхні близькі будуть теж успішні, це і створить Успішну Країну і успішну Державу. Мені здається, неправильно віддавати те, що ти потребуєш сьогодні. Кожен спочатку повинен взятись за себе і зробити себе успішним, результативним, продуктивним, бо якщо ні, то як можна зробити таким суспільство, що складається з мільйонів таких людей. Можливо, я маю у Пласті імідж трохи прагматичної людини, але я вважаю, що Пласт має бути найуспішнішою організацією, учасниками якої є найуспішніші люди нашої держави, еліта, про яку говорили засновники 100 років тому.