Студенти пакистанці так сумують за батьківщиною, що за ніч можуть витратити більше сотні доларів на телефонні розмови з рідними та друзями у Пакистані.
Студентами-іноземцями, які з’явились у Тернополі близько десятка років тому, тепер уже нікого не здивуєш. Африканці, араби, індійці та навіть китайці тепер великими групами ходять по вулицях Тернополя. ...
Разом із темношкірими студентами з’явилися і люди, які їх не люблять, і свою нелюбов виявляють практично. Дуже часто скінхеди, ультраси та інші люди виступають проти навчання в Україні людей інших рас. Як живеться у нашому місті людям інших рас, кореспонденти газети “20 хвилин” з’ясовували у студентів-іноземців напередодні 26 березня — дня боротьби з расовою дискримінацією.
Індієць Мугід каже, що у Тернополі їм живеться краще, ніж на Східній Україні.
— У Харкові, де я жив раніше, мені страшно було вийти з гуртожитку, — каже студент. — Одного разу на мене і двох моїх друзів напали п’ятеро місцевих хлопців. Вони обматюкали нас російською та назвали “довбаними нігерами”, побили і забрали 600 доларів.
За словами Мугіда, він із друзями іноді ходить на наші дискотеки, але все одно побоюється тернопільських хлопців. Адже від випитого алкоголю вони іноді стають агресивними.
А от за африканцем Девізом одного разу вже бігали тернопільські скінхеди.
— Ми з другом зайшли у одну з вуличок, що біля Театрального майдану, — каже хлопець. — Там ми побачили зграйку бритоголових хлопців, які пили пиво. Один із них кинув у нас пляшкою — і ми кинулись тікати. Я втік, але моєму другу таки дісталось.
Девід каже, що чує від друзів, що їх час від часу б’ють. Але в міліцію вони звертаються рідко. Його друг із Пакистану Мушараб каже, що колись у Тернополі “чорні” та “білі” “воювали” сильніше.
— Ще років зо три тому ми не зважали на расистів і навіть гуляли вечорами у забігайлівках та ходили на ваші дискотеки, — каже пакистанець. — Але часто це закінчувалося бійками. Тепер ми обережніші, тому намагаємося більшіе часу проводити неподалік від гуртожитків. Звичайно, ходимо у місто, але тримаємося зазвичай разом. Тепер добре, що відкрили дискотеку, на яку пускають лише іноземців та українських дівчат. Там ми іноді весело проводимо час.
Як би у Тернополі спокійно не було, стверджують всі опитані журналістами іноземці, хочеться до рідних та друзів. Тому хлопці іноді за ніч витрачають більше сотні доларів на телефонні розмови.
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
Расові війни у Тернополі
Категорія:
07032209a.jpg
Разом із темношкірими студентами з’явилися і люди, які їх не люблять, і свою нелюбов виявляють практично. Дуже часто скінхеди, ультраси та інші люди виступають проти навчання в Україні людей інших рас. Як живеться у нашому місті людям інших рас, кореспонденти газети “20 хвилин” з’ясовували у студентів-іноземців напередодні 26 березня — дня боротьби з расовою дискримінацією.
Індієць Мугід каже, що у Тернополі їм живеться краще, ніж на Східній Україні.
— У Харкові, де я жив раніше, мені страшно було вийти з гуртожитку, — каже студент. — Одного разу на мене і двох моїх друзів напали п’ятеро місцевих хлопців. Вони обматюкали нас російською та назвали “довбаними нігерами”, побили і забрали 600 доларів.
За словами Мугіда, він із друзями іноді ходить на наші дискотеки, але все одно побоюється тернопільських хлопців. Адже від випитого алкоголю вони іноді стають агресивними.
А от за африканцем Девізом одного разу вже бігали тернопільські скінхеди.
— Ми з другом зайшли у одну з вуличок, що біля Театрального майдану, — каже хлопець. — Там ми побачили зграйку бритоголових хлопців, які пили пиво. Один із них кинув у нас пляшкою — і ми кинулись тікати. Я втік, але моєму другу таки дісталось.
Девід каже, що чує від друзів, що їх час від часу б’ють. Але в міліцію вони звертаються рідко. Його друг із Пакистану Мушараб каже, що колись у Тернополі “чорні” та “білі” “воювали” сильніше.
— Ще років зо три тому ми не зважали на расистів і навіть гуляли вечорами у забігайлівках та ходили на ваші дискотеки, — каже пакистанець. — Але часто це закінчувалося бійками. Тепер ми обережніші, тому намагаємося більшіе часу проводити неподалік від гуртожитків. Звичайно, ходимо у місто, але тримаємося зазвичай разом. Тепер добре, що відкрили дискотеку, на яку пускають лише іноземців та українських дівчат. Там ми іноді весело проводимо час.
Як би у Тернополі спокійно не було, стверджують всі опитані журналістами іноземці, хочеться до рідних та друзів. Тому хлопці іноді за ніч витрачають більше сотні доларів на телефонні розмови.
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)