Реклама, яка шокує чи ... лякає?

Затишний арт-клуб “44”, море шампанського і дружня атмосфера... Розпочинається нагородження найкращих. Кваліфіковане журі, яке складалося з професійних журналістів, копірайтерів, дизайнерів, визначило переможців конкурсу в трьох номінаціях: “Прінт”, “Радіоролик” та “Піар-стаття”.

Увагу до себе, звісно, привертають самі роботи “молодих талантів”, найкращі з яких розміщено в галереї арт-клубу “44”. Проте, на жаль, замість позитивних емоцій, вони викликають негативні. Скажімо, соціальна реклама, гасло якої говорить: “Місця для інвалідів, людей літнього віку та хворих на СНІД”, – може викликати лише хвилю обурення, а не бажання вберегти себе та своїх близьких від хвороби. Але найбільше “вражає” соціальна реклама, яка завоювала призове – друге місце в номінації “Прінт”. Страшними чорними фарбами на ній зображене кладовище, посередині дорога та великими літерами гасло “СПИДWAY”. Коментарі тут зайві.

За словами Олександра Комарова, представника рекламного агентства Adell Saatchi & Saatchi, щоби вплинути на сьогоднішнє суспільство, його потрібно “шокувати”. Проте, на мою думку, соціальна реклама такого типу здатна не шокувати, а лише залякати. А як відомо, страх не є найкращим способом позитивного впливу на людей, адже він здатен викликати неконтрольовані емоції, а не почуття обережності та здатність тверезо мислити. А також, що дуже важливо, зразки соціальної реклами такого типу формують негативне ставлення суспільства до людей, які живуть із ВІЛ/СНІДом, та уявлення про те, що ВІЛ-позитивні люди одразу ж помирають (наприклад, гасло однієї соціальної реклами таке: “А что ты сделал до того, как умереть от СПИДа?).

Хоча задум конкурсу був непоганим – мистецтво реклами проти СНІДу, його реалізація є не зовсім вдалою. Тому, на мою думку, беручись за таку складну справу як виготовлення соціальної реклами проти СНІДу, потрібно залучати до роботи людей, які працюють у сфері ВІЛ/СНІДу та мають багатоаспектне розуміння проблеми.

Зовсім небагато зразків соціальної реклами, автори яких запропонували оптимістичний і зважений підхід до проблеми. Призові місця в основному здобули конкурсанти, роботи яких були, як на мене, негуманними або ж не зовсім гуманними. Тому незрозумілими для мене залишаються критерії відбору: що оцінювалося – чи майстерність виконання роботи, чи ідея соціальної реклами, а чи здатність “шокувати”.

Та оскільки авторами соціальної реклами, поданої на конкурс, були хоча й талановиті люди, а оцінювали їх професіонали в сфері реклами, вони все-таки є представниками нашого суспільства. Тому їхнє ставлення до проблеми ВІЛ/СНІДу є проекцією на сприйняття цієї проблеми нашим суспільством. А для того, щоб суспільство змінило своє ставлення до ВІЛ/СНІДу і до людей, які з живуть з вірусом, потрібно ще довго працювати і створювати рекламу, яка б формувала в людей правильне та багатогранне розуміння проблеми.

------------------------------------------------------------------------

В тему:

СНІД - Що це є?

В России почти миллион ВИЧ-инфицированных.

У Києві почав діяти телефон довіри з питань, пов’язаних із наркозалежністю та ВІЛ/СНІДОМ.