Зрозуміло, що не почули і не почують. Можна заздалегідь дати таку відповідь на питання, яке поставив Олександр Шокало, коментуючи парламентські слухання 8 грудня ц.р. на тему “Українці в світі і реакцію на останні представників нинішньої влади (“Слово просвіти” число 50,стор.1,2, www.slovoprosvity.org). До речі , він і сам підтверджує це, зауважуючи на псевдоліричний слоган авторів проекту слухань “Нашого цвіту по всьму світу” : “Цвіт ніби й наш, а плоди стають не нашими.” І додає : “ Проект “Українці в світі” з однойменною галереєю можна назвати хіба що пантеоном української пропащої сили. Бо змарновані для України таланти, які були змушені творити у вигнанні,- це не національна слава, а національна трагедія.”
Те, що не почують, підтверджує і Дмитро Павличко, як завжди пафосно закликаючи зарубіжне українство “Не падайте духом!” і в той же час повторюючи декілька разів, що попередня неначе українська влада не почула пропозицій Української Всесвітньої Координаційної Ради навіть і тоді, коли Д.Павличко написав і був надрукований відкритий лист Президентові В.Ющенку. І додає: “Якщо нас не чула попередня влада, то що можна сказати про не просто глуху, а настроєну проти с амої суті наших домагань- нинішню владу”( там же ). Тим, хто ще сподівається на владу і міжнародні демократичні інституції, нагадаємо про вже очевидне: всі псевдопроукраїнські заходи для влади були і є потрібні як піар-акції до тих пір, коли українська нація не стане консолідованою і спроможною обрати дійсно українську владу, опираючись на свою чисельну більшість в суспільстві.
А поки цього не маємо, то дивно чути від того ж Д.Павличка запевнення зарубіжному українству : “ Народ український є, і він переможе!” Попри винесену на тій же сторінці промовисту цитату на тему парламентських слухань : “Чи ж будемо ми державним народом, чи обернемося на безликий етнос із державним гербом і прапором.” Тож , де той народ і кого, що він здатий перемогти? Самого себе і свою безпорадність, бездіяльність, про що є свідчення нині багатьох авторитетних вчених і громадських діячів?
Це той народ, українська виснажена, “епідемічно хвора “ нація, представники якої - депутати рад всіх рівнів, насамперед, народні депутати України, дбають більше про дружбу з братніми народами, виконуючи партійні програми і забуваючи про національну гідність і слова Т.Шевченка, адресовані українцям за національністю ,”Обнімітеся,брати мої..”. За майже 20 років незалежності не знайшли порозуміння між собою, щоб спільними зусиллями відстоювати українську справу, протистояти зросійщенню і денаціоналізації українців за національністю.
Натомість, воюють між собою, влаштовують бійки, а то і злочинне побиття, як показово було 16 грудня ц.р., коли нардепи-українці на очах у всього світу лупцювали одне одного, розбиваючи голови і обличчя, на втіху тим, хто під час бійки стояв осторонь в дверях президії Верховної ради, хто потім, коментуючи побиття “хохлів” “хохлами”, сказав: “Парламент должен работать. Парламент будет работать! Вот и все!”. Та ще й з трибуни парламенту звинуватили “хохлів” в неповазі до демократії, вказуючи журналістам, про що мають остані писати. Опозиція оцінила 16 грудня ц.р. як останній день демократії в Україні. Та було б добре, щоб день цей став першим днем прозріння “хохлів”. І не тільки в радах.
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
Слухали, а чи почули?..
Світ:
diaspora_20101223.jpg
А поки цього не маємо, то дивно чути від того ж Д.Павличка запевнення зарубіжному українству : “ Народ український є, і він переможе!” Попри винесену на тій же сторінці промовисту цитату на тему парламентських слухань : “Чи ж будемо ми державним народом, чи обернемося на безликий етнос із державним гербом і прапором.” Тож , де той народ і кого, що він здатий перемогти? Самого себе і свою безпорадність, бездіяльність, про що є свідчення нині багатьох авторитетних вчених і громадських діячів?
Це той народ, українська виснажена, “епідемічно хвора “ нація, представники якої - депутати рад всіх рівнів, насамперед, народні депутати України, дбають більше про дружбу з братніми народами, виконуючи партійні програми і забуваючи про національну гідність і слова Т.Шевченка, адресовані українцям за національністю ,”Обнімітеся,брати мої..”. За майже 20 років незалежності не знайшли порозуміння між собою, щоб спільними зусиллями відстоювати українську справу, протистояти зросійщенню і денаціоналізації українців за національністю.
Натомість, воюють між собою, влаштовують бійки, а то і злочинне побиття, як показово було 16 грудня ц.р., коли нардепи-українці на очах у всього світу лупцювали одне одного, розбиваючи голови і обличчя, на втіху тим, хто під час бійки стояв осторонь в дверях президії Верховної ради, хто потім, коментуючи побиття “хохлів” “хохлами”, сказав: “Парламент должен работать. Парламент будет работать! Вот и все!”. Та ще й з трибуни парламенту звинуватили “хохлів” в неповазі до демократії, вказуючи журналістам, про що мають остані писати. Опозиція оцінила 16 грудня ц.р. як останній день демократії в Україні. Та було б добре, щоб день цей став першим днем прозріння “хохлів”. І не тільки в радах.
Читати далі
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)