Українська права сцена, що має в цих умовах бодай якійсь вихід на аудиторію, успішно оминула халепу „захисного націоналізму”. Націоналістична музика стала агресивною і привабливою, тобто відповідною духу часу. Покоління молодих патріотів хотіло симбіозу реакційного року і мракобісного фолькльору – отримано.
Це був легендарний День 15 жовтня. Сашко Положинський прийшов на Хрещатик, щоб взяти участь в акції на підтримку УПА. Прийшов тоді, коли кожна бойова одиниця з-поміж праворадикальної молоді була справді доречною і необхідною. Прийшов тоді, коли чимало «справжніх націоналістів» знайшли поважні причини розчинитися в часі і просторі. Він не міг не прийти – в хвилини протистояння треба слухати голос серця. Нашивка Дивізії СС Галичина - символ правого українського спротиву ХХІ століття.
Альбом «Гуляйгород» - це те, чого так лякаються окупанти вітчизняного медіапростору. Саме там, в народній традиції, в простих на першій погляд піснях, прихована бомба уповільненої дії – дух коріння, дух незламності. Поки є відчуття крові, поки є усвідомлення приналежності до своєї землі, нації, раси, доти буде спротив. Доти будуть ті, хто в час народного набату візьмуть в руки зброю. Плекати національне – торувати автобан в Минуле тріумфу. Майбутнє – в минулому.
Покоління вуличних хуліганів потребує саме цього – величного в простому. Ось «Приспівки» - музична проекція мистецтва етнічного примитиву – а скільки здоров’я, скільки свіжості! Або „Василиха”: суворі чоловічі виробничі будні, шинок (паб) – мордобій – зла жінка кровопивця. Проза життя. Правда співіснування. Правда.
Взагалі кожна пісня альбому випромінює скажену енергетику. Динаміка, динаміка, й ще раз динаміка! Бити, трощити, а отже творити!
Суперхіт „Калина-Малина”. Треба дуже любити військо, щоб таке наваяти. Треба пам’ятати колег по казармі, згадувати лисі бошки 100 днів до приказу, марш-броски, нелегальну опівнічну смажену картоплю, чоботи і портянки, тепло „калашникова”. Армія гартує дух і тіло, армія вбиває ворогів, армія – це порядок і дисципліна. Армія – це свобода. Армія – це добре!
Два цвяха в труну пацифізму – „Та Нема Гірш Нікому” і „Мій народ”. Цвяхи аргументовані. Насильство неможливо без любові. Нав’язати правдиве уявлення про природу речей тим, хто хоче тебе вбити, - хіба це не гуманно? Це не жертовність. Це шлях. Конфлікти, махачі, змови і звинувачення. Солідарність зграї, особистісна якість, рушійна сила внутрішньої динаміки. Йти вперед. Не завдяки, а всупереч. Бути безіменним солдатом свого народу.
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
Тартак. Гуляйгород. Атака реакційних мракобісів
Світ:
06021404a.jpg
Альбом «Гуляйгород» - це те, чого так лякаються окупанти вітчизняного медіапростору. Саме там, в народній традиції, в простих на першій погляд піснях, прихована бомба уповільненої дії – дух коріння, дух незламності. Поки є відчуття крові, поки є усвідомлення приналежності до своєї землі, нації, раси, доти буде спротив. Доти будуть ті, хто в час народного набату візьмуть в руки зброю. Плекати національне – торувати автобан в Минуле тріумфу. Майбутнє – в минулому.
Покоління вуличних хуліганів потребує саме цього – величного в простому. Ось «Приспівки» - музична проекція мистецтва етнічного примитиву – а скільки здоров’я, скільки свіжості! Або „Василиха”: суворі чоловічі виробничі будні, шинок (паб) – мордобій – зла жінка кровопивця. Проза життя. Правда співіснування. Правда.
Взагалі кожна пісня альбому випромінює скажену енергетику. Динаміка, динаміка, й ще раз динаміка! Бити, трощити, а отже творити!
Суперхіт „Калина-Малина”. Треба дуже любити військо, щоб таке наваяти. Треба пам’ятати колег по казармі, згадувати лисі бошки 100 днів до приказу, марш-броски, нелегальну опівнічну смажену картоплю, чоботи і портянки, тепло „калашникова”. Армія гартує дух і тіло, армія вбиває ворогів, армія – це порядок і дисципліна. Армія – це свобода. Армія – це добре!
Два цвяха в труну пацифізму – „Та Нема Гірш Нікому” і „Мій народ”. Цвяхи аргументовані. Насильство неможливо без любові. Нав’язати правдиве уявлення про природу речей тим, хто хоче тебе вбити, - хіба це не гуманно? Це не жертовність. Це шлях. Конфлікти, махачі, змови і звинувачення. Солідарність зграї, особистісна якість, рушійна сила внутрішньої динаміки. Йти вперед. Не завдяки, а всупереч. Бути безіменним солдатом свого народу.
Прості слова, прості пісні, гостра сталева ідея.
Тартак, Гуляйгород.
В тему:
Чи буває козацький рок? Так!
Сашко Положинський за Третій Гетьманат
Осучаснений фольклор здобуває все більшу популярність
Тартак дозрів до Української етніки
Офіційний веб-сайт акції “Не будь байдужим!”
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)