Під час візиту в США президент України Віктор Ющенко від імені країни взяв на себе зобов’язання сприяти в „просуванні демократії на Кубі”. Після цього український МЗС спробував виправдатися, але вийшло це настільки незграбно і безглуздо, що виглядає цілком у дусі кращих передвиборних перлин сеньйора Януковича.
Під час візиту в США президент України Віктор Ющенко від імені країни взяв на себе зобов’язання сприяти в „просуванні демократії на Кубі”. Після цього український МЗС спробував виправдатися, але вийшло це настільки незграбно і безглуздо, що виглядає цілком у дусі кращих передвиборних перлин сеньйора Януковича.
Якщо це — ціна, котру нова українська влада готова сплатити за „стратегічне співробітництво”, вступ у ВТО та інші сумнівні чи реальні переваги інтеграції в „цивілізований світ” — у чому ж різниця між владою нинішньою і попередньою?
Мільйони наших співвітчизників, що знайшли в собі мужність і достоїнство, котрі привели нинішнього президента до влади, боролися за побудову нових відносин громадян з цією самою владою „за тридцять срібняків з імперського столу”?
Що відчують батьки вісімнадцяти тисяч українських дітей, котрі одержали й одержують сьогодні, незважаючи на цинізм їхнього уряду, безкорисливу допомогу Куби, коли від їхнього імені і зі схвалення їхнього уряду американські танки і ракети продовжать „просування демократії на Кубі”? Виведені з Іраку українські війська вже готуються в більш далеке відрядження у рамках чергових „міжнародних сил”? Чи цього разу Україна готова тільки до навчання військових кадрів для чергового маріонеткового режиму?
Опортунізм, звично іменований у наші дні прагматизмом, змушує Ющенко, щойно повернувшись із дружнього побачення з Туркменбаши турбуватися долями кубинської демократії...
У професійних політиків існує професійна хвороба, що полягає у відсутності історичної пам’яті, не говорячи вже про мораль, етику й інші атавізми, мало сумісні з їх щирими цілями. Народні виступи, що привели їх до влади на зміну злочинному режиму Кучми виходили не з політичних, а етичних вимог і здорового бажання наших громадян жити не в бандитському, а цивільному суспільстві, у якому почуття боргу і честі завжди вище чиїхось шкурних і базарних інтересів.
Куба, незалежно від того подобається це комусь чи ні — її уряд вже майже 40 років є об’єктом лицемірної і злочинної економічної блокади з боку США, а їх головною жертвою є не Фідель Кастро, а мільйони її пересічних жителів, безкорисливий і героїчний народ, котрий, незважаючи на усі свої труднощі і проблеми, не раз на ділі доводив, що братерство і людське достоїнство не вимірюються ні в доларах, ні в євро, ні в гривнях.
Багато хто з нас не завжди і не у всьому у минулому згодні з діями кубинського уряду, але будь-яка дружня критика була пряма і відкрита і усі внутрішньополітичні питання Куби були і залишаються внутрішнім питанням самих кубинців, а не їхніх сумнівних благодійників з Маямі, чи Вашингтона, а чи сьогоднішнього Києва. Гімни волі і демократії в дуеті з Бушем більшості жителів планети усе більше нагадують військові марші.
Коли я з болем і соромом за нашого „народного президента” пишу ці слова, сподіваюся багато моїх співвітчизників відчувають ті ж почуття, і якщо це так — значить не усе загублено... наші громадян уже довели, що вони більші і кращі ніж їхні сьогоднішні і вчорашні політики, у випадку совісті яких медицина виявляється неспроможна, навіть кубинська.
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
Тридцять срібняків за просування демократії
Світ:
Якщо це — ціна, котру нова українська влада готова сплатити за „стратегічне співробітництво”, вступ у ВТО та інші сумнівні чи реальні переваги інтеграції в „цивілізований світ” — у чому ж різниця між владою нинішньою і попередньою?
Мільйони наших співвітчизників, що знайшли в собі мужність і достоїнство, котрі привели нинішнього президента до влади, боролися за побудову нових відносин громадян з цією самою владою „за тридцять срібняків з імперського столу”?
Що відчують батьки вісімнадцяти тисяч українських дітей, котрі одержали й одержують сьогодні, незважаючи на цинізм їхнього уряду, безкорисливу допомогу Куби, коли від їхнього імені і зі схвалення їхнього уряду американські танки і ракети продовжать „просування демократії на Кубі”? Виведені з Іраку українські війська вже готуються в більш далеке відрядження у рамках чергових „міжнародних сил”? Чи цього разу Україна готова тільки до навчання військових кадрів для чергового маріонеткового режиму?
Опортунізм, звично іменований у наші дні прагматизмом, змушує Ющенко, щойно повернувшись із дружнього побачення з Туркменбаши турбуватися долями кубинської демократії...
У професійних політиків існує професійна хвороба, що полягає у відсутності історичної пам’яті, не говорячи вже про мораль, етику й інші атавізми, мало сумісні з їх щирими цілями. Народні виступи, що привели їх до влади на зміну злочинному режиму Кучми виходили не з політичних, а етичних вимог і здорового бажання наших громадян жити не в бандитському, а цивільному суспільстві, у якому почуття боргу і честі завжди вище чиїхось шкурних і базарних інтересів.
Куба, незалежно від того подобається це комусь чи ні — її уряд вже майже 40 років є об’єктом лицемірної і злочинної економічної блокади з боку США, а їх головною жертвою є не Фідель Кастро, а мільйони її пересічних жителів, безкорисливий і героїчний народ, котрий, незважаючи на усі свої труднощі і проблеми, не раз на ділі доводив, що братерство і людське достоїнство не вимірюються ні в доларах, ні в євро, ні в гривнях.
Багато хто з нас не завжди і не у всьому у минулому згодні з діями кубинського уряду, але будь-яка дружня критика була пряма і відкрита і усі внутрішньополітичні питання Куби були і залишаються внутрішнім питанням самих кубинців, а не їхніх сумнівних благодійників з Маямі, чи Вашингтона, а чи сьогоднішнього Києва. Гімни волі і демократії в дуеті з Бушем більшості жителів планети усе більше нагадують військові марші.
Коли я з болем і соромом за нашого „народного президента” пишу ці слова, сподіваюся багато моїх співвітчизників відчувають ті ж почуття, і якщо це так — значить не усе загублено... наші громадян уже довели, що вони більші і кращі ніж їхні сьогоднішні і вчорашні політики, у випадку совісті яких медицина виявляється неспроможна, навіть кубинська.
--------------------------
В тему:
Кілька штрихів про мораль
На порозі Великого Переходу
Братство ветеранів Майдану і Третій Гетьманат
2005 рік очима футуролога
Київський етнотворчий реактор
Жнива Господні починаються в 2004 році
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)