Вчора Львів був завішаний державними прапорами із жалобною стрічкою. Із сумом мешканці міста згадували трагедію восьмирічної давнини, коли на Скнилівському летовищі десятки людей загинули в найбільшій в історії авіашоу катастрофі. Міський траур український патріот міг сприймати й інакше – як вшанування жертв московського окупаційного режиму. Бо саме 27 липня 1944 року до Львова увійшли радянські війська.
Тривалий час місцева влада уникала офіційної участі у відзначенні цієї події як свята. І на так званий Холм Слави у Львові, що є суто імперським символом «во славу русского оружия», бо там поховані окрім радянських ще й воїни царської армії, що по суті одне і те ж. В таких урочистостях раніше брали участь лише проросійські і ветеранські організації.
А цього року голова Львівської обласної державної адміністрації Василь Горбаль прийшов на Холм Слави та виголосив стандартну промову про «славу визволителів». Він також разом зі своїм заступником Мироном Янківим взяв участь в урочистих зборах у залі Палацу культури ім. Г.Хоткевича та привітав присутніх зі святом, яке, за його словами, ніколи не буде забуте нащадками. Святкування, нагадаю, відбувалося саме у той день, коли місто було завішане прапорами із траурними стрічками.
Скільки можна жити у полоні московської брехні? Адже визволитель приходить та відходить, а москалі у 1944 році прийшли вдруге після встановлення у 1939 році радянської влади на західноукраїнських землях, і залишилися, як вони самі вважають, назавжди.
До нинішнього дня вони не дають можливості розбудовувати українську державу. Поводять себе як завойовники, ненавидять або ж ігнорують українську мову, культуру, спотворюють історію. Добре зробили у Прибалтиці, де нащадкам завойовників не надали громадянства, і вони не мають можливості впливати на політику держави.
А що, власне, святкувати? Те, що один окупант змінився іншим – ще жорстокішим і більш цинічним? Коли німець винищив десятки тисяч мирного населення на окупованих землях, то москаль, нібито своїх громадян СРСР, лише в Україні вимордував мільйони!
Василь Горбаль показав себе цього разу представником повністю чужої і ворожої влади. Вчора мало бути не так зване свято визволення міста, а подвійна жалоба – за жертвами Скнилівської катастрофи та через річницю другої московсько-радянської окупації Львова.
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
У день жалоби голова Львівської ОДА Василь Горбаль роздавав привітання
Світ:
А цього року голова Львівської обласної державної адміністрації Василь Горбаль прийшов на Холм Слави та виголосив стандартну промову про «славу визволителів». Він також разом зі своїм заступником Мироном Янківим взяв участь в урочистих зборах у залі Палацу культури ім. Г.Хоткевича та привітав присутніх зі святом, яке, за його словами, ніколи не буде забуте нащадками. Святкування, нагадаю, відбувалося саме у той день, коли місто було завішане прапорами із траурними стрічками.
Скільки можна жити у полоні московської брехні? Адже визволитель приходить та відходить, а москалі у 1944 році прийшли вдруге після встановлення у 1939 році радянської влади на західноукраїнських землях, і залишилися, як вони самі вважають, назавжди.
До нинішнього дня вони не дають можливості розбудовувати українську державу. Поводять себе як завойовники, ненавидять або ж ігнорують українську мову, культуру, спотворюють історію. Добре зробили у Прибалтиці, де нащадкам завойовників не надали громадянства, і вони не мають можливості впливати на політику держави.
А що, власне, святкувати? Те, що один окупант змінився іншим – ще жорстокішим і більш цинічним? Коли німець винищив десятки тисяч мирного населення на окупованих землях, то москаль, нібито своїх громадян СРСР, лише в Україні вимордував мільйони!
Василь Горбаль показав себе цього разу представником повністю чужої і ворожої влади. Вчора мало бути не так зване свято визволення міста, а подвійна жалоба – за жертвами Скнилівської катастрофи та через річницю другої московсько-радянської окупації Львова.
Ростислав Новоженець,
заступник голови Української Республіканської партії,
депутат Львівської обласної ради
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)