Україна має знайти спосіб здійснюватись

Коли мудрого Конфуція збирались залучити до управління імперією, його улюблений учень запитав: “Вчителю, з чого треба почати?” Той поміркував трохи й відповів “З виправлення імен. Бо якщо речі не мають правильних імен, то справи не мають під собою природніх підстав і не можуть здійснюватись”.

Тема, винесена Ігорем Каганцем, головним редактором журналу “Перехід-IV”, на обговорення читацького клубу, була не просто несподіваною. В перші хвилини після озвучення у багатьох присутніх вона викликала справжній шок. А пропонував він, охарактеризувавши сучасний стан нашого державотворення як злочинний абсурд, почати розбудову України з того, щоб дати їй… ім’я. Бо на думку п. Каганця, слово “Україна” (яке, до речі, сприймається підсвідомістю як “просте, гладке, легке”) не є назвою держави, а слугує всього-навсього означенням території, на якій живе наш народ.

Застосувавши знання древніх про вплив імені на долю та найновіші комп’ютерні технології (див. http://www.analizfamilii.ru.), він також намагався визначити, який вібраційний вплив здійснює слово “українці”, який характер формує у тих, хто його носить. Фоносемантична програма, створена на основі наукових досліджень професора Журавльова, після аналізу слова “українці” видала: “слово не має виражених фоносемантичних ознак”. Тобто це унікальна комбінація звуків, яка не перетворює, не формує. А якщо й формує, то відповідний аморфний характер, характер нічого. На думку п. Каганця, ця назва випливала на поверхню тоді, коли наш край перебував у бездержавному стані. Україна – це просто територія, просто “земля мудреців”.

Отже, для формування майбутньої потужньої України, здатної реалізувати себе, здійснити перехід на вищий ступінь, виступити в ролі цивілізаційного локомотиву, треба зробити магічний крок — дати правильне, хороше ім’я державі, її народу. Наприклад: “Гіперборея”, що за значенням також “земля мудреців”, але у пробудженому стані. З точки зору впливу на підсвідомість, це слово сприймається як “безпечне, гучне, красиве, яскраве”, а отже має нові якості, відповідне енергетичне наповнення.

Після виступу п. Каганця зав’язалась гаряча цікава дискусія. Її учасниками було запропоновано кілька імен, з допомогою яких, на їх думку, наші краяни зможуть змінити себе, свою долю й долю держави. В розмові брали участь як відомі вчені, діячі мистецтва, журналісти, так і студенти столичних вузів.

Найнесподіванішим в обговоренні виявилось те, що схильними до думки дати “правильне хороше ім’я Україні” були якраз представники старшого покоління (інша справа, що поки що вони не визначились, яке саме). А от найбільш консервативними, в даному разі, виявили себе, як не дивно, якраз наймолодші учасники дискусії. Хто з них мав рацію, покаже час і обставини. Найголовніше, що і одних, і других по-справжньому болить доля нашої країни.