Україна очима іноземців

Іноземців не цікавить Україна, в них досить своїх проблем! Їм байдужа країна у якій політики першого рангу практично не володіють іноземними мовами – цю тезу протягом кількох останніх років я чула неодноразово. Так, мабуть, доля істини у ній дійсно є. Українські політики справді, у своїй більшості - “не говорящие”. Але не завжди для того, щоб скласти враження від країни, необхідно спілкуватись із політиками.

Один мій знайомий, швейцарский журналіст і навіть, здається, викладач журналістики в якомусь університеті, обізнана людина, що володіє багатьма мовами, кілька місяців тому приїхав до Києва. Не знаю чим його так привабила ця країна, але зараз він намагається продовжити свою візу. Швейцарець - людина розсіяна, за нашими мірками скоріш екстравагантна. За час перебування в Україні він, погано володіючи російською мовою, встиг побувати у багатьох великих містах і поспілкуватись з великою кількістю людей. Кілька днів тому, розповідаючи мені свої враження, він раптом сказав, що не розуміє чому в України такий поганий імідж. Ніби й люди вільні. Ніби й журналісти на прес-конференціях веселі, жартують. А темники - це взагалі дурні вигадки, бо як можуть розумні інтелігентні люди, якими є власники українських медіа, працювати за чиїмось вказівками? Україна зовсім не нагадує колишній “совок”.

Не буду довго розповідати про дискусію, яка розгорілась пізніше, але чесно кажучи мене потішило те, що на іноземців Україна не завжди справляє погане враження, навіть якщо це лише перше враження.