1 серпня трапилося те, проти чого багато років боролися українські уряди різних кольорів, — ціна на газ для населення зросла на 50%.
У вогонь цієї боротьби Кабмін Миколи Азарова кинув геополітичні інтереси, стабільність державного бюджету та кошторису ”Нафтогазу України”, перспективи розвитку вітчизняного газовидобування. Але цього виявилося недостатньо. І що ми отримали?
(клацайте на фото, щоб збільшити)
Стало очевидним, що знижку на російський газ, політично обумовлену розширенням військової присутності чужої армії в Криму, влада конвертувала у прибутки власників промислових підприємств. Держава при цьому позбулася частини свого суверенітету, а платитимуть за це прості люди.
Виявилося, що чиновникам легше розчерком пера підвищити ціни, аніж займатися копіткою роботою з реформування галузі. Адміністративним підвищенням цін вони здатні лише підтакувати іноземним кредиторам. Про реформи — ані слова.
По-перше, уряд навіть не береться розвивати такий популярний нині напрям, як перевалка скрапленого газу. Завдяки цьому світ зараз позбавляється залежності від газогонів, а сама сировина стає доступнішою. Про закінчення епохи газових монополістів свідчить торішнє падіння ”газпромівського” експорту до Європи на більш ніж 11%. Відбулося це не через кризові явища, а завдяки роботі перевалочних пунктів у європейських портах.
По-друге, гроші отримані від зростання цін, не допоможуть збільшити видобуток українського газу. Ними лататимуть діри у бюджеті ”Нафогазу України”, які з’явилися зокрема й через дотування ціни на газ для великих підприємств. ”Нафтогаз” став би ефективною й енергійною компанією, якби взявся освоїти технологію видобутку сланцевого газу. Або ж хоча б підписав угоди з іноземними компаніями, які мають технологічний та господарський досвід у розробці родовищ. На жаль, наша ”сланцева” історія повторить долю ”шельфової”.
Через надзвичайно вигідні російському ”Газпрому” бюрократично-корупційні перипетії іноземні компанії не можуть почати навіть розвідувальні роботи. І це при тому, що розробка шельфу чи покладів сланців практично не потребує поточних видатків із бюджету. Державі достатньо дати гарантії розподілу продукції компаніям, що готові працювати на свій страх і ризик.
Іще одна адміністративно нескладна, але для уряду політично вкрай незручна річ — інвентаризація свердловин. Не виключено, що ця перевірка засвідчить, що газ власного видобутку йде зовсім не населенню, а на потреби тих же промисловців.
Але всі ці реформи відкинуто. Уряд забрав в українців право жити без іноземних військ над головою, а зараз вимагає грошей і не дає взамін перспектив позбавитися енергетичної залежності. Обіцянки тримати ціни на газ перетворилися на чистий програш людей.
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
Україна втрачає перспективи позбавитися енергетичної залежності
Світ:
Стало очевидним, що знижку на російський газ, політично обумовлену розширенням військової присутності чужої армії в Криму, влада конвертувала у прибутки власників промислових підприємств. Держава при цьому позбулася частини свого суверенітету, а платитимуть за це прості люди.
Виявилося, що чиновникам легше розчерком пера підвищити ціни, аніж займатися копіткою роботою з реформування галузі. Адміністративним підвищенням цін вони здатні лише підтакувати іноземним кредиторам. Про реформи — ані слова.
По-перше, уряд навіть не береться розвивати такий популярний нині напрям, як перевалка скрапленого газу. Завдяки цьому світ зараз позбавляється залежності від газогонів, а сама сировина стає доступнішою. Про закінчення епохи газових монополістів свідчить торішнє падіння ”газпромівського” експорту до Європи на більш ніж 11%. Відбулося це не через кризові явища, а завдяки роботі перевалочних пунктів у європейських портах.
По-друге, гроші отримані від зростання цін, не допоможуть збільшити видобуток українського газу. Ними лататимуть діри у бюджеті ”Нафогазу України”, які з’явилися зокрема й через дотування ціни на газ для великих підприємств. ”Нафтогаз” став би ефективною й енергійною компанією, якби взявся освоїти технологію видобутку сланцевого газу. Або ж хоча б підписав угоди з іноземними компаніями, які мають технологічний та господарський досвід у розробці родовищ. На жаль, наша ”сланцева” історія повторить долю ”шельфової”.
Через надзвичайно вигідні російському ”Газпрому” бюрократично-корупційні перипетії іноземні компанії не можуть почати навіть розвідувальні роботи. І це при тому, що розробка шельфу чи покладів сланців практично не потребує поточних видатків із бюджету. Державі достатньо дати гарантії розподілу продукції компаніям, що готові працювати на свій страх і ризик.
Іще одна адміністративно нескладна, але для уряду політично вкрай незручна річ — інвентаризація свердловин. Не виключено, що ця перевірка засвідчить, що газ власного видобутку йде зовсім не населенню, а на потреби тих же промисловців.
Але всі ці реформи відкинуто. Уряд забрав в українців право жити без іноземних військ над головою, а зараз вимагає грошей і не дає взамін перспектив позбавитися енергетичної залежності. Обіцянки тримати ціни на газ перетворилися на чистий програш людей.
В тему:
Свята простота
Точка неповернення. Є вчинки, які не передбачають строку давності
Нова угода снайперів
ЕЛІТА
Німецький експеримент
Економіка самодостатності. Світовий досвід опори на власні сили
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)