Відпустіть з миром Івана Дем’янюка, хай помре своєю смертю. Якщо він і співпрацював з режимом німців-нацистів, то це було під дулом німецького автомата, і судити треба того, хто тримав у своїх руках цей автомат.
ви представляєте державу, що є правонаступницею фашистської Німеччини, яка разом з Радянським Союзом відповідальна за початок світової бойні. Її жертвами стали десятки мільйонів невинних жертв у всіх кінцях світу. Так от, 30 листопада цього року у вашій державі почнеться судилище над вцілілою жертвою цієї масакри – українцем Іваном Дем’янюком.
Я, як українець і як жертва цих подій, глибоко обурений маніакальністю деяких зацікавлених кіл бездоказово пришити цій жертві неіснуючу вину співучасті і співпраці з гігантською, нелюдською винищувальною машиною тодішньої фашистської Німеччини, правонаступницею якої є сьогоднішня Німеччина. А показником цього правонаступництва є ваша і вашого попередника Шредера неплатонічна любов з правоннаступницею сталінсько-фашистського СРСР Росією, котру представляє Ваш вірний соратник по спільній роботі на території, яка породила Гітлера, – полковник КДБ Путін (для якого фашист Сталін є національним героєм ), котрий допомагав вашій організації Штазі винищувати німців в післявоєнній Східній Німеччині.
Я маю моральне право про це говорити, оскільки мій батько, Олач Іван Дмитрович, 1907 року народження, був у подібній до ситуації Дем’янюка. Як громадянин тодішньої Польщі, в складі якої була Західна Україна, він чесно захищав Польщу, хоч сам він етнічний українець, і попав у концентраційний табір фашистської Німеччини. В полоні в його обов’язки входило годування псів-вівчарок і це була добра робота для виживання в умовах концентраційного табору.
Проте, співчуваючи своїм друзям по нещастю, мій батько час від часу пігодовував собачим кормом заморених голодом полонених, а за його розповідями це були євреї. Пійманий на гарячому, він був кинутий в нелюдські умови, але чудом вижив і повернувся в Україну. Я народився в 1947 році, а мій батько помер в 1961 році. Таким чином, шановна пані, Ви представляєте народ, який замордував мого батька, а представники цього народу створюють бездоказове судилище над іншою жертвою режиму, що його при допомозі вашого народу створив Гітлер.
І це не змивається часом ні з вашої совісті, ні з совісті вашого народу. Тому я, два мої брати і мертва сестра Ярослава 1939 р. народження, котра померла від голоду під час послідовних окупацій Західної України спочатку фашистською Німеччиною, а потім фашистським СРСР, а також моя мама, котра без засобів для існування вигодувала нас і померла від постійного і тривалого недоїдання, пред’являємо Вам рахунок на компенсацію.
Але нам не потрібні Ваші криваві німецькі марки – ми пропонуємо вам діло: відпустіть з миром Івана Дем’янюка, хай помре своєю смертю. Якщо він і співпрацював з режимом німців-нацистів, то не тільки коню, але і вашій славній німецькій Феміді повинно бути ясно – це було під дулом німецького автомата і судити треба того, хто тримав у своїх руках цей автомат.
Знаходячись більше 350 років під окупацією Росії, протягом цього часу ми, наївні українці, використовували найменшу можливість, щоб здобути незалежність, в тому числі співпрацюючи з німцями і надіючись на порядність і щиру допомогу вашої нації у боротьбі з російською імперією. Але ви непорядні і нещирі – в 1918 р. німці зрадили гетьмана Скоропадського, погубивши в зародку незалежність України, а в 1941 р. зрадили і посадили в тюрму Степана Бандеру, котрий сподівався за допомогою Німеччини здобути незалежність Україні.
У 2004 р. ви особисто, пані Меркель, зрадили надії наївного Президента Ющенка і американського Президента Буша, будучи категорично проти захисту здобутої хисткої незалежності України парасолькою НАТО. І це при тому, що вашу недобиту фашистську державу врятували від знищення Сталіним американці і створене ними НАТО. Існують американські фотографії, де американські транспортні літаки скидують голодним і холодним німцям в блокованому Сталіним Західному Берліні все необхідне для їхнього виживання. У вас коротка пам’ять.
У мене є й особистий досвід співпраці в 1994 р. з гордістю німецької нації – славною супер-компанією “СІМЕНС” по спільному проекту для України і Білорусі “Система контролю радіаційної обстановки” (директор проекту Карл Декарт), в якому я представляв Міністерство навколишнього середовища і ядерного регулювання України. Я до тепер не можу опом’ятатися, як красиво і елегантно в плані інформації мене обікрали німці.
Підтанцьовуючи Путіну, ви, пані Меркель, не тільки боретесь з Україною як з державою, але і не гребуєте приниженням окремих українців – Дем’янюка, Кличка, Луценка.
Пані Меркель, не канцлерське це діло – займатися таким примітивом – і не вдасться вам задушити Україну, з ким би ви не об’єднувалися – з Україною Бог і він все бачить і за все прийдеться вам відповідати.
Як українець я підтримую Івана Дем’янюка в його нелегкій боротьбі з ворогами України, а як член оргкомітету зі створення Партії Емігрантів України, в якій у перспективі буде 15 мільйонів членів, ми бажаємо йому твердості духу, здоров’я, мужності, які йому надасть свідомість того, що він є почесним членом майбутньої партії під №1.
Богдан-Ярослав Олач
(перше ім’я дала мені мама, а друге моє ім’я, офіційне за документами – в честь замореної сестри – дала моя бабця).
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
Відкритий лист до канцлера Німеччини пані Меркель
Світ:
09113002e.jpg
ви представляєте державу, що є правонаступницею фашистської Німеччини, яка разом з Радянським Союзом відповідальна за початок світової бойні. Її жертвами стали десятки мільйонів невинних жертв у всіх кінцях світу. Так от, 30 листопада цього року у вашій державі почнеться судилище над вцілілою жертвою цієї масакри – українцем Іваном Дем’янюком.
Я, як українець і як жертва цих подій, глибоко обурений маніакальністю деяких зацікавлених кіл бездоказово пришити цій жертві неіснуючу вину співучасті і співпраці з гігантською, нелюдською винищувальною машиною тодішньої фашистської Німеччини, правонаступницею якої є сьогоднішня Німеччина. А показником цього правонаступництва є ваша і вашого попередника Шредера неплатонічна любов з правоннаступницею сталінсько-фашистського СРСР Росією, котру представляє Ваш вірний соратник по спільній роботі на території, яка породила Гітлера, – полковник КДБ Путін (для якого фашист Сталін є національним героєм ), котрий допомагав вашій організації Штазі винищувати німців в післявоєнній Східній Німеччині.
Я маю моральне право про це говорити, оскільки мій батько, Олач Іван Дмитрович, 1907 року народження, був у подібній до ситуації Дем’янюка. Як громадянин тодішньої Польщі, в складі якої була Західна Україна, він чесно захищав Польщу, хоч сам він етнічний українець, і попав у концентраційний табір фашистської Німеччини. В полоні в його обов’язки входило годування псів-вівчарок і це була добра робота для виживання в умовах концентраційного табору.
Проте, співчуваючи своїм друзям по нещастю, мій батько час від часу пігодовував собачим кормом заморених голодом полонених, а за його розповідями це були євреї. Пійманий на гарячому, він був кинутий в нелюдські умови, але чудом вижив і повернувся в Україну. Я народився в 1947 році, а мій батько помер в 1961 році. Таким чином, шановна пані, Ви представляєте народ, який замордував мого батька, а представники цього народу створюють бездоказове судилище над іншою жертвою режиму, що його при допомозі вашого народу створив Гітлер.
І це не змивається часом ні з вашої совісті, ні з совісті вашого народу. Тому я, два мої брати і мертва сестра Ярослава 1939 р. народження, котра померла від голоду під час послідовних окупацій Західної України спочатку фашистською Німеччиною, а потім фашистським СРСР, а також моя мама, котра без засобів для існування вигодувала нас і померла від постійного і тривалого недоїдання, пред’являємо Вам рахунок на компенсацію.
Але нам не потрібні Ваші криваві німецькі марки – ми пропонуємо вам діло: відпустіть з миром Івана Дем’янюка, хай помре своєю смертю. Якщо він і співпрацював з режимом німців-нацистів, то не тільки коню, але і вашій славній німецькій Феміді повинно бути ясно – це було під дулом німецького автомата і судити треба того, хто тримав у своїх руках цей автомат.
Знаходячись більше 350 років під окупацією Росії, протягом цього часу ми, наївні українці, використовували найменшу можливість, щоб здобути незалежність, в тому числі співпрацюючи з німцями і надіючись на порядність і щиру допомогу вашої нації у боротьбі з російською імперією. Але ви непорядні і нещирі – в 1918 р. німці зрадили гетьмана Скоропадського, погубивши в зародку незалежність України, а в 1941 р. зрадили і посадили в тюрму Степана Бандеру, котрий сподівався за допомогою Німеччини здобути незалежність Україні.
У 2004 р. ви особисто, пані Меркель, зрадили надії наївного Президента Ющенка і американського Президента Буша, будучи категорично проти захисту здобутої хисткої незалежності України парасолькою НАТО. І це при тому, що вашу недобиту фашистську державу врятували від знищення Сталіним американці і створене ними НАТО. Існують американські фотографії, де американські транспортні літаки скидують голодним і холодним німцям в блокованому Сталіним Західному Берліні все необхідне для їхнього виживання. У вас коротка пам’ять.
У мене є й особистий досвід співпраці в 1994 р. з гордістю німецької нації – славною супер-компанією “СІМЕНС” по спільному проекту для України і Білорусі “Система контролю радіаційної обстановки” (директор проекту Карл Декарт), в якому я представляв Міністерство навколишнього середовища і ядерного регулювання України. Я до тепер не можу опом’ятатися, як красиво і елегантно в плані інформації мене обікрали німці.
Підтанцьовуючи Путіну, ви, пані Меркель, не тільки боретесь з Україною як з державою, але і не гребуєте приниженням окремих українців – Дем’янюка, Кличка, Луценка.
Пані Меркель, не канцлерське це діло – займатися таким примітивом – і не вдасться вам задушити Україну, з ким би ви не об’єднувалися – з Україною Бог і він все бачить і за все прийдеться вам відповідати.
Як українець я підтримую Івана Дем’янюка в його нелегкій боротьбі з ворогами України, а як член оргкомітету зі створення Партії Емігрантів України, в якій у перспективі буде 15 мільйонів членів, ми бажаємо йому твердості духу, здоров’я, мужності, які йому надасть свідомість того, що він є почесним членом майбутньої партії під №1.
Богдан-Ярослав Олач
(перше ім’я дала мені мама, а друге моє ім’я, офіційне за документами – в честь замореної сестри – дала моя бабця).
Нью Йорк, 29.11.2009
В тему:
Суддів Івана Дем’янюка звинуватили в упередженості
Вольфганг Штайнке: Документи проти Івана Дем’янюка дуже сумнівні
Нащадки організаторів і виконавців Голодомору хочуть української крові
Волю Івану Дем’янюку! Ліберали, досить вбивати українців!
Партія Емігрантів об’єднає українську діаспору і активно займеться державотворенням
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)