В Україні побудовано антисоціальний режим, і демократія його є умовною. Оскільки громадянин, якому обрізали свободу дій, не може скористатися іншими свободами, котрі автоматично стають для нього недоступними.
Демократія — це всього лише один з можливих способів встановлювати у суспільстві закони й правила їхнього виконання. І якщо закон створення законів та їхнього виконання виконується — то це і є демократія.
За українських реалій геть усе вирішує правлячий клас, який фактично зазнав дуже незначних змін з моменту здобуття Україною незалежності у 1991 році. Решта: вибори й інша мішура — лише низькопробні демагогічні прийоми, щоб «пудрити мізки» довірливим громадянам. Насправді ж є група осіб, що реально управляє всім, у тому числі й суспільною думкою. Маючи владу, фінансові й медійні ресурси, вона завжди може переконати суспільство у тому, що нібито воно має шанс отримати саме те, чого воно хоче. Й більшість готова вкотре і вкотре абсолютно демократично підтримати те, чого від нього хочуть можновладці.
За останні роки в Україні біля влади змінювалися ставленики фінансово-промислових кіл, по суті, призначувані ними на посади президентів і прем'єр-міністрів, й які проводили політику вигідну, в першу чергу, цим грошовим мішкам. Демократична система керування виродилася в безмежну владу грошей і вузького кола людей, котрі ними володіють. Все інше — висування кандидатів, їхні програмні промови, вибори і т.п. — лише спектакль, криклива й вигадлива декорація, покликана тримати справжніх хазяїв у тіні та продукувати в «електорату» ілюзію його причетності до вирішення долі країни. Демократія в її українському варіанті виявилася безвідповідальною й такою, яка гнучко маніпулює системою, покликаною утримувати фактичну владу в руках вузького кола людей, не засвічуючи їх широкій публіці.
Таким чином, у разі будь-яких наявних провалів завжди винуватий тільки сам народ — адже чи не він добровільно вибирав собі подібних керівників? По своїй суті демократія у відриві від стримуючих культурно-історичних балансирів (що йдуть скоріше від релігії, але ніяк не від самої демократії) веде до вакханалії найбільш примітивних людських інстинктів — духу наживи, неправди в ім'я матеріальної вигоди, невтримному споживанню... одним словом, — до всіх смертних гріхів, перерахованих у Біблії. Можливо, що демократії в чистому виді не існує у жодній країні світу. Оскільки в реальності демократія — це скоріше за все не лише народовладдя, а вміння розумним способом заручатися підтримкою свого народу й, наобіцявши йому «золоті гори», втілити у життя хоча б частину даних під час передвиборного змагання обіцянок. На жаль, необхідно констатувати, що у більшості випадків (поки що) все те, чого наобіцяно українському народу, не виконуються. А механізму відповідальності можновладців за подібне невиконання просто не існує. Тож чи не від цього усі поточні проблеми української демократії?..
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
Віктор КАСПРУК: «Вибори й інша мішура — лише низькопробні демагогічні прийоми, щоб пудрити мізки довірливим громадянам»
Світ:
06101209e.jpg
За українських реалій геть усе вирішує правлячий клас, який фактично зазнав дуже незначних змін з моменту здобуття Україною незалежності у 1991 році. Решта: вибори й інша мішура — лише низькопробні демагогічні прийоми, щоб «пудрити мізки» довірливим громадянам. Насправді ж є група осіб, що реально управляє всім, у тому числі й суспільною думкою. Маючи владу, фінансові й медійні ресурси, вона завжди може переконати суспільство у тому, що нібито воно має шанс отримати саме те, чого воно хоче. Й більшість готова вкотре і вкотре абсолютно демократично підтримати те, чого від нього хочуть можновладці.
За останні роки в Україні біля влади змінювалися ставленики фінансово-промислових кіл, по суті, призначувані ними на посади президентів і прем'єр-міністрів, й які проводили політику вигідну, в першу чергу, цим грошовим мішкам. Демократична система керування виродилася в безмежну владу грошей і вузького кола людей, котрі ними володіють. Все інше — висування кандидатів, їхні програмні промови, вибори і т.п. — лише спектакль, криклива й вигадлива декорація, покликана тримати справжніх хазяїв у тіні та продукувати в «електорату» ілюзію його причетності до вирішення долі країни. Демократія в її українському варіанті виявилася безвідповідальною й такою, яка гнучко маніпулює системою, покликаною утримувати фактичну владу в руках вузького кола людей, не засвічуючи їх широкій публіці.
Таким чином, у разі будь-яких наявних провалів завжди винуватий тільки сам народ — адже чи не він добровільно вибирав собі подібних керівників? По своїй суті демократія у відриві від стримуючих культурно-історичних балансирів (що йдуть скоріше від релігії, але ніяк не від самої демократії) веде до вакханалії найбільш примітивних людських інстинктів — духу наживи, неправди в ім'я матеріальної вигоди, невтримному споживанню... одним словом, — до всіх смертних гріхів, перерахованих у Біблії. Можливо, що демократії в чистому виді не існує у жодній країні світу. Оскільки в реальності демократія — це скоріше за все не лише народовладдя, а вміння розумним способом заручатися підтримкою свого народу й, наобіцявши йому «золоті гори», втілити у життя хоча б частину даних під час передвиборного змагання обіцянок. На жаль, необхідно констатувати, що у більшості випадків (поки що) все те, чого наобіцяно українському народу, не виконуються. А механізму відповідальності можновладців за подібне невиконання просто не існує. Тож чи не від цього усі поточні проблеми української демократії?..
Текст подано у скороченні
------------------------------------
В тему:
Час змінювати Систему
Раціоналізація держави
Політичний атракціон «чесна дурильня», або «знов депутати навколо…»
Целофанова республіка
Роздвоєна ідеологія Незалежності
Свято об'єднання олігархів. Вітаємо!
Монако примирив "еліту політичної нації"
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)