Війна технологій

Україна вкотре відмовляється приймати курячі окороки, що їх в народі звуть ніжками Буша. Хоча і та і інша сторони - хочуть. Головна перепона - законодавство і методика відгодовування птиці, які сильно відрізняються.

n Виростити птицю на фабриці, де сотні, а той мільйон курчат, без допомоги антибіотиків неможливо, - роз’яснив позицію України голова Держдепартаменту ветмедицини Петро Вербицький. - Але в Америці ними користуються як стимуляторами зростання: з перших хвилин народження курчаті щоденно дають антибіотик в нетерапевтичних, тобто малих дозах. Для нього це безпечно. Однак за 42-44 дні, які він проживе до забиття, препарат знищить в організмі усю мікрофлору, котру зможе. А ось та, що вижила, стане сильною і жодного антибіотика лякатися більше не буде. І якщо такі мікроби потраплять до людського організму і почнуть розвиватися, то невідомо, чим його можна буде вилікувати. У нас інша методика: курчатам дають антибіотик в терапевтичній (лікувальній) дозі, але протягом лише 3-5 днів, а за 20 днів до забиття не дають взагалі. Тому м’ясо нашої птиці живе.

Але крім антибіотиків в США офіційно дозволена і дезінфекційна обробка м’яса хімікатами, що містять консерванти, заборонені в Україні. Наприклад, трінітрійфосфатом. Звичайно, в США є ферми, де вирощують птицю за іншою технологією. Такі окороки ми б прийняли. Але Америка не хоче везти сюди натуральну продукцію, мовляв, для наших бідних громадян вона буде надто дорогою. Ну а нам навіщо продукт, що його самі американці споживати не хочуть? Аби вирішити суперечку між ветеринарними службами обох країн, було проведено три двогодинних телемости, і діалог триває.

Власне, не пропускаємо ми не лише окороки з США. Наприклад, Австралія давно має претензії до України за те, що вона відмовляється купувати м’ясо... кенгуру. Мовляв, ресторани вже давно на нього очікують. Наші ж фахівці посилаються на відсутність стандартів на м’ясо цієї екзотичної тварини. Позиція з ніжок Буша зрозуміла: для чого труїтися чужинськими окороками, коли 600 вітчизняних птахофабрик вже міцно стали на ноги і продають до 68000 тон курятини, як, наприклад, минулого року. А ось кенгуру хочеться скуштувати. Але виникає питання: якщо є попит, то чому немає пропозиції? Просто треба заплатити вченим, котрі розроблять і такий нестандартний для нас стандарт. До речі, оплатити працю зможуть ті самі ресторатори. Якщо їм це вигідно.