Якщо через якусь нез’ясовну причину ви вважаєте себе «помаранчевим» і навіть «свідомим», то рано чи пізно ви неминуче зайдете на який-небудь російський інтернет-форум і жахнетеся тому, що там пишуть про Україну. Як порядний «помаранчевий», ви, зрозуміло, захочете вступити в суперечку, щоб спростувати, заперечити й розкрити очі.
Якщо ви патріот — краще одразу відмовтеся від цих намірів. У вас усе одно нічого не вийде, проте ви зайвий раз нагадаєте росіянам про існування такої країни як Україна, про що їм краще забути взагалі.
Але якщо ви молоді й гарячі, свято вірите у свій дар переконання й прагнете просвітити заблудлих росіян, прочитайте для початку ці поради. Вони не навчать вас перемагати, але допоможуть отримати хоч би мінімальне задоволення від спілкування з політично стурбованими українофобами.
Російські політичні форуми бувають різні — від «Щоденного журналу», де окопалися недобиті ліберали, до абсолютно навіженого «Росбалта». Але оскільки ставлення до України як держави на них приблизно однакове, то й наші поради є універсальними.
ОСНОВНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВЕДЕННЯ СУПЕРЕЧОК ПРО УКРАЇНУ
1. Не лізьте в суперечку, не вивчивши «матчастину». Від того, що ви оганьбитеся, Україні легше не стане.
2. Не проявляйте явну агресію. У цій справі ви все одно виявитеся слабкішим за росіян.
3. Пам’ятайте: росіяни люблять українців. Просто вони не люблять Україну.
4. Пам’ятайте: закореніліші противники України як держави — українці, які переїхали в Росію. Цей чудовий феномен ще належить вивчити фахівцям.
5. Майте на увазі: 99% росіян мають таке саме уявлення про реальні події в Україні, як і ви про те, що відбувається в Молдові. Навіть ті, хто «постійно їздить до родичів/зі справ фірми» (насправді — проїжджав потягом у 1997 році. Вночі. Казахстаном. І не сам, а товариш по службі знайомого).
6. Не посилайтеся без крайньої потреби на українські джерела, навіть російськомовні. Їм усе одно не повірять. Бо — див. наступний пункт.
7. Росіяни впевнені в наявності в Україні могутньої пропагандистської машини. У це важко повірити, але це так. Не оскаржуйте цей «факт» — в очах росіян він викликає повагу.
8. Не заперечуйте досягнень Росії, які росіяни вважають реальними (зростання експорту зброї, тріумф групи «Серебро», розвиток нанотехнологій). Це тупиковий шлях — співрозмовники вважатимуть, що спілкуються з ідіотом.
9. Апелюйте до «священної пам’яті предків», «справ батьків», «споконвічних традицій». Це вони люблять.
10. Запам’ятайте адреси статистичних відомств — www.gks.ru і www.ukrstat.gov.ua. Там ви знайдете підтвердження будь-яким своїм ідеям, особливо абсурдним.
11. Якщо ви не можете зв’язно пояснити, навіщо зносяться і ставляться пам’ятники, чому Голодомор визнається геноцидом, а Мазепа — героєм тощо, відповідайте простодушно: «Це потрібне для зміцнення Держави!». Вони вас зрозуміють, хоч і засудять.
12. Ніколи не вигукуйте: «А ваш любимий Янукович (сам дурень/ворюга/редиска)!». По-перше, Янукович не їхній, а наш. По-друге, в Росії Віктор Федорич має славу ганчірки, флюгера, брехла. Як і всі інші хохли.
13. Будь ласка, запам’ятайте: трипільці не були предками українців. Ніколи.
14. У головах багатьох росіян мирно уживаються абсолютно протилежні тези. Наприклад: «Сталін зруйнував Велику Росію» — «Сталін зробив Росію великою», «Більшість країн ненавидить Росію» — «Більшість країн любить Росію» тощо. Ви можете отримати задоволення, ловлячи росіян на протиріччях, хоч вони цього не помітять.
15. Якщо у відповідь на свої наїзди ви отримали: «Уже краще так, ніж як у вас у Хохляндії!», — вважайте, що досягли невеликого успіху — співрозмовник визнав, що і в Росії є щось не цілком ідеальне. І від цього співрозмовнику стало трохи тяжче.
16. Максимум, чого ви зможете досягнути у форумній суперечці — сповзання співрозмовника на іншу тему або — о диво! — його тимчасового зникнення. Саме це ви можете вважати своєю перемогою й розповідати про неї друзям, рідним і нащадкам.
СТАНДАРТНІ ВІДПОВІДІ НА ТИПОВІ НАЇЗДИ
Примітка: всі доводи, приведені нижче, загалом відповідають дійсності. Приводячи їх, ви не братимете на душу гріх безсоромної брехні.
Почнемо з простих наїздів:
— Ющенко хворий проказою.
Ви не повірите, але безліч форумних росіян у цьому впевнені. У відповідь найкраще вигукнути: «Як?! Адже проказа — заразна хвороба! Ющенко б інфікував пів-Києва. І навіть — боже мій! — Януковича! І Черномирдіна!!! І навіть (тихо-тихо) самого Путіна на саммітах СНД...
— Україна керується Вашингтоном.
У цьому впевнені 99,98% росіян, навіть тамтешні ліберали. Не сперечайтеся. Не заперечуйте. Вважатимуть тупим брехуном. Відповідайте просто: «Українці настільки бардачні, що ними навіть не можна толком управляти. Все перекрутять, все переплутають». Тому вплив Держдепа плавно стікає в священні води Дніпра.
Тут потрібно пам’ятати — насправді Росія ніколи не управляла Україною, швидше — навпаки. Тільки не нагадуйте про це росіянам дуже часто.
— «Помаранчеві» в 2005—2006 роках розвалили економіку.
Пам’ятайте, що до моменту закінчення роботи «помаранчевого» уряду Єханурова ріст ВВП «місяць-до-місяця» майже досягав 10% (травень 2006 р. до травня 2005 р. — 108,5%, червень 2006 до червня 2005 р. — 109,3%).
— Тимошенко в 2005 році розвалила економіку.
Відповідайте скромно, але зі смаком: «Зростання ВВП прямо залежить від кількості капітальних вкладень в економіку. Основні «вкладники» — місцеві олігархи, жадібні й масонські. Такі як — тьху-тьху — Ходорковський і Березовський. Тимошенко їх прищучила (зовсім як Путін!!!), і вони підібгали хвости (тобто капвкладення). Єдина помилка злодійки — вона не змогла розправитися з мироїдами так само жорстко, як Великий Путін».
Вас повинні зрозуміти.
— Економіка України розвалена.
У цьому впевнені близько 95% росіян. Відповідь: зростання ВВП України в 2007 році — близько 7,2%, Росії — 7,6%. Невже ваш шановний співрозмовник бере на себе гріх припустити, що економіку Росії від розвалу відділяють 0,4%?!
Не зашкодить згадати й динаміку цін на нафту, яка абсолютно по-різному впливає на Україну й Росію. Можна, зрештою, нагадати, що зростання промислового виробництва України стабільно перевищує російське. Хоч вам, звичайно, не повірять.
— Без Росії Україні не вижити.
Навіть не сперечайтесь. Не подіє. Просто відповідайте: ага — буде ой, як туговато.
У будь-якому випадку, нам такого щастя — жити зовсім без Росії — на своєму віку не дочекатися.
— Стародавність української нації та української мови — міф!
Якщо ви не філолог і не історик — не вплутуйтеся, зав’язнете. Якщо філолог або історик — не вплутуйтеся, не зрозуміють. Найкраще відповісти бадьоро й оптимістично: «Так, ми молода нація — і в нас все попереду!»
— Бандерівці стріляли в спину нашим!
Сперечатися безглуздо. Дивний феномен «бандерівці-в-російській-масовій-свідомості» ще чекає на своїх дослідників, а самих дослідників — маса «открытий чудных»! А поки ці відкриття ще не відбулися, відповідайте, наприклад, так: так, стріляли. Але то були війська НКВС, які в складі заградзагонів самі стріляли в «наших». Тобто вони були поганими парубками.
— Бандерівці вбивали місцеве населення.
М’яко довідайтеся: «А міг би проіснувати партизанський (по суті) рух понад 10 років без підтримки місцевого населення?» Самі відповідь не давайте — нехай порозкинуть мізками. У крайньому випадку, натякніть: «А ось у Чечні, допустимо, якщо б не було підтримки місцевих, невже священна Російська армія не розправилася б із бандитами за пару тижнів?!»
На вигук про допомогу світової закуліси наївно запитуйте: «А як Вашингтон допомагав бандерівцям?» І так далі.
— Бандерівці вбивали присланих вчителів і лікарів.
Сперечатися безглуздо. Краще смиренно запитати: «Якщо Росія знала, що в Бандерії вбивають присланих нею «місіонерів», чи не означає це, що вона відверто посилала своїх кращих синів і дочок на вірну смерть?»
Ця думка така блюзнірська, що негайно настане сповзання на тему жорстоких комуністів і сумнівного грузина Сталіна. На що відповідайте просто й суворо: «Ну ось, бандерівці й не любили жорстоких комуністів і сумнівного грузина Сталіна».
— Бандерівці були жорстокими нелюдами! Це зафіксували навіть поляки! Є фотографії!
Як фотографію вам, швидше за все, приведуть ту саму, знамениту. Між іншим, вже встановлено, що вона зроблена в 20-х роках у Польщі, і на ній зображені жертви божевільної матері-циганки.
Щодо польських істориків можна відповідати нехитро: «Ви що, вірите цим пшекам?! Це ж недослов’яни, католики, вороги Росії!» Пам’ятайте: звичайний російський політфорумчанин абсолютно не вірить цим недослов’янам, католикам, ворогам Росії.
— «Западенщина» мріє приєднатися до Польщі.
У це вірить 90% росіян. Натякніть їм на складні, м’яко кажучи, історичні відносини між західноукраїнцями й поляками. Зрештою, скажіть, що «западенці» не люблять поляків ще більше, ніж росіян. Це повинно заспокоїти співрозмовників. Трохи.
— Росіяни живуть багатше за українців!
Подібні наїзди можна сміливо ігнорувати. Насправді в очах росіян добробут людей — ніщо в порівнянні із Зовнішньополітичною вагою Держави.
— Путін підняв економіку Росії з попелу і зробив її Великою!
Відповідь: «Через якусь незрозумілу причину основні макроекономічні показники країн СНД в останні роки змінюються підозріло однаково. Причому, незалежно від особистості Верховного вождя, характеру державної влади й політичної обстановки. І (що зовсім уже обурливо), в деяких зачуханих країнах СНД зростання того ж ВВП вище, ніж у путінській Росії! А саме, в Азербайджані, Казахстані, Узбекистані й навіть (цур нас!) у Грузії! У всіх інших державах його можна порівнювати з російським у межах двох відсотків! (за даними на січень—жовтень 2007 року).»
— (тихо-тихо) Так, можливо, не в Путіні справа?...
Вам можуть відповісти, що економіка всіх цих недо-держав зростає разом із російською, оскільки «присосалась». Запитайте, знову-таки, тихо-тихо: «Як, і грузинська також?! Куди ж дивиться Влада! Чому досі повністю не відчепили від сяючого локомотива російської економіки цей гнилий дерев’яний вагончик?» І чекайте на відповідь. Вона повинна порадувати вас своєю суперечністю.
Якщо ви будете довго й наполегливо використовувати ці стандартні відповіді, то росіяни остаточно увірують у потужність нашої Мозкопромивної машини й почнуть поважати Україну трохи більше.
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
Як отримати задоволення під час спілкування з носіями тоталітарної свідомості
Світ:
08011101s.jpg
Якщо ви патріот — краще одразу відмовтеся від цих намірів. У вас усе одно нічого не вийде, проте ви зайвий раз нагадаєте росіянам про існування такої країни як Україна, про що їм краще забути взагалі.
Але якщо ви молоді й гарячі, свято вірите у свій дар переконання й прагнете просвітити заблудлих росіян, прочитайте для початку ці поради. Вони не навчать вас перемагати, але допоможуть отримати хоч би мінімальне задоволення від спілкування з політично стурбованими українофобами.
Російські політичні форуми бувають різні — від «Щоденного журналу», де окопалися недобиті ліберали, до абсолютно навіженого «Росбалта». Але оскільки ставлення до України як держави на них приблизно однакове, то й наші поради є універсальними.
ОСНОВНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВЕДЕННЯ СУПЕРЕЧОК ПРО УКРАЇНУ
1. Не лізьте в суперечку, не вивчивши «матчастину». Від того, що ви оганьбитеся, Україні легше не стане.
2. Не проявляйте явну агресію. У цій справі ви все одно виявитеся слабкішим за росіян.
3. Пам’ятайте: росіяни люблять українців. Просто вони не люблять Україну.
4. Пам’ятайте: закореніліші противники України як держави — українці, які переїхали в Росію. Цей чудовий феномен ще належить вивчити фахівцям.
5. Майте на увазі: 99% росіян мають таке саме уявлення про реальні події в Україні, як і ви про те, що відбувається в Молдові. Навіть ті, хто «постійно їздить до родичів/зі справ фірми» (насправді — проїжджав потягом у 1997 році. Вночі. Казахстаном. І не сам, а товариш по службі знайомого).
6. Не посилайтеся без крайньої потреби на українські джерела, навіть російськомовні. Їм усе одно не повірять. Бо — див. наступний пункт.
7. Росіяни впевнені в наявності в Україні могутньої пропагандистської машини. У це важко повірити, але це так. Не оскаржуйте цей «факт» — в очах росіян він викликає повагу.
8. Не заперечуйте досягнень Росії, які росіяни вважають реальними (зростання експорту зброї, тріумф групи «Серебро», розвиток нанотехнологій). Це тупиковий шлях — співрозмовники вважатимуть, що спілкуються з ідіотом.
9. Апелюйте до «священної пам’яті предків», «справ батьків», «споконвічних традицій». Це вони люблять.
10. Запам’ятайте адреси статистичних відомств — www.gks.ru і www.ukrstat.gov.ua. Там ви знайдете підтвердження будь-яким своїм ідеям, особливо абсурдним.
11. Якщо ви не можете зв’язно пояснити, навіщо зносяться і ставляться пам’ятники, чому Голодомор визнається геноцидом, а Мазепа — героєм тощо, відповідайте простодушно: «Це потрібне для зміцнення Держави!». Вони вас зрозуміють, хоч і засудять.
12. Ніколи не вигукуйте: «А ваш любимий Янукович (сам дурень/ворюга/редиска)!». По-перше, Янукович не їхній, а наш. По-друге, в Росії Віктор Федорич має славу ганчірки, флюгера, брехла. Як і всі інші хохли.
13. Будь ласка, запам’ятайте: трипільці не були предками українців. Ніколи.
14. У головах багатьох росіян мирно уживаються абсолютно протилежні тези. Наприклад: «Сталін зруйнував Велику Росію» — «Сталін зробив Росію великою», «Більшість країн ненавидить Росію» — «Більшість країн любить Росію» тощо. Ви можете отримати задоволення, ловлячи росіян на протиріччях, хоч вони цього не помітять.
15. Якщо у відповідь на свої наїзди ви отримали: «Уже краще так, ніж як у вас у Хохляндії!», — вважайте, що досягли невеликого успіху — співрозмовник визнав, що і в Росії є щось не цілком ідеальне. І від цього співрозмовнику стало трохи тяжче.
16. Максимум, чого ви зможете досягнути у форумній суперечці — сповзання співрозмовника на іншу тему або — о диво! — його тимчасового зникнення. Саме це ви можете вважати своєю перемогою й розповідати про неї друзям, рідним і нащадкам.
СТАНДАРТНІ ВІДПОВІДІ НА ТИПОВІ НАЇЗДИ
Примітка: всі доводи, приведені нижче, загалом відповідають дійсності. Приводячи їх, ви не братимете на душу гріх безсоромної брехні.
Почнемо з простих наїздів:
— Ющенко хворий проказою.
Ви не повірите, але безліч форумних росіян у цьому впевнені. У відповідь найкраще вигукнути: «Як?! Адже проказа — заразна хвороба! Ющенко б інфікував пів-Києва. І навіть — боже мій! — Януковича! І Черномирдіна!!! І навіть (тихо-тихо) самого Путіна на саммітах СНД...
— Україна керується Вашингтоном.
У цьому впевнені 99,98% росіян, навіть тамтешні ліберали. Не сперечайтеся. Не заперечуйте. Вважатимуть тупим брехуном. Відповідайте просто: «Українці настільки бардачні, що ними навіть не можна толком управляти. Все перекрутять, все переплутають». Тому вплив Держдепа плавно стікає в священні води Дніпра.
Тут потрібно пам’ятати — насправді Росія ніколи не управляла Україною, швидше — навпаки. Тільки не нагадуйте про це росіянам дуже часто.
— «Помаранчеві» в 2005—2006 роках розвалили економіку.
Пам’ятайте, що до моменту закінчення роботи «помаранчевого» уряду Єханурова ріст ВВП «місяць-до-місяця» майже досягав 10% (травень 2006 р. до травня 2005 р. — 108,5%, червень 2006 до червня 2005 р. — 109,3%).
— Тимошенко в 2005 році розвалила економіку.
Відповідайте скромно, але зі смаком: «Зростання ВВП прямо залежить від кількості капітальних вкладень в економіку. Основні «вкладники» — місцеві олігархи, жадібні й масонські. Такі як — тьху-тьху — Ходорковський і Березовський. Тимошенко їх прищучила (зовсім як Путін!!!), і вони підібгали хвости (тобто капвкладення). Єдина помилка злодійки — вона не змогла розправитися з мироїдами так само жорстко, як Великий Путін».
Вас повинні зрозуміти.
— Економіка України розвалена.
У цьому впевнені близько 95% росіян. Відповідь: зростання ВВП України в 2007 році — близько 7,2%, Росії — 7,6%. Невже ваш шановний співрозмовник бере на себе гріх припустити, що економіку Росії від розвалу відділяють 0,4%?!
Не зашкодить згадати й динаміку цін на нафту, яка абсолютно по-різному впливає на Україну й Росію. Можна, зрештою, нагадати, що зростання промислового виробництва України стабільно перевищує російське. Хоч вам, звичайно, не повірять.
— Без Росії Україні не вижити.
Навіть не сперечайтесь. Не подіє. Просто відповідайте: ага — буде ой, як туговато.
У будь-якому випадку, нам такого щастя — жити зовсім без Росії — на своєму віку не дочекатися.
— Стародавність української нації та української мови — міф!
Якщо ви не філолог і не історик — не вплутуйтеся, зав’язнете. Якщо філолог або історик — не вплутуйтеся, не зрозуміють. Найкраще відповісти бадьоро й оптимістично: «Так, ми молода нація — і в нас все попереду!»
— Бандерівці стріляли в спину нашим!
Сперечатися безглуздо. Дивний феномен «бандерівці-в-російській-масовій-свідомості» ще чекає на своїх дослідників, а самих дослідників — маса «открытий чудных»! А поки ці відкриття ще не відбулися, відповідайте, наприклад, так: так, стріляли. Але то були війська НКВС, які в складі заградзагонів самі стріляли в «наших». Тобто вони були поганими парубками.
— Бандерівці вбивали місцеве населення.
М’яко довідайтеся: «А міг би проіснувати партизанський (по суті) рух понад 10 років без підтримки місцевого населення?» Самі відповідь не давайте — нехай порозкинуть мізками. У крайньому випадку, натякніть: «А ось у Чечні, допустимо, якщо б не було підтримки місцевих, невже священна Російська армія не розправилася б із бандитами за пару тижнів?!»
На вигук про допомогу світової закуліси наївно запитуйте: «А як Вашингтон допомагав бандерівцям?» І так далі.
— Бандерівці вбивали присланих вчителів і лікарів.
Сперечатися безглуздо. Краще смиренно запитати: «Якщо Росія знала, що в Бандерії вбивають присланих нею «місіонерів», чи не означає це, що вона відверто посилала своїх кращих синів і дочок на вірну смерть?»
Ця думка така блюзнірська, що негайно настане сповзання на тему жорстоких комуністів і сумнівного грузина Сталіна. На що відповідайте просто й суворо: «Ну ось, бандерівці й не любили жорстоких комуністів і сумнівного грузина Сталіна».
— Бандерівці були жорстокими нелюдами! Це зафіксували навіть поляки! Є фотографії!
Як фотографію вам, швидше за все, приведуть ту саму, знамениту. Між іншим, вже встановлено, що вона зроблена в 20-х роках у Польщі, і на ній зображені жертви божевільної матері-циганки.
Щодо польських істориків можна відповідати нехитро: «Ви що, вірите цим пшекам?! Це ж недослов’яни, католики, вороги Росії!» Пам’ятайте: звичайний російський політфорумчанин абсолютно не вірить цим недослов’янам, католикам, ворогам Росії.
— «Западенщина» мріє приєднатися до Польщі.
У це вірить 90% росіян. Натякніть їм на складні, м’яко кажучи, історичні відносини між західноукраїнцями й поляками. Зрештою, скажіть, що «западенці» не люблять поляків ще більше, ніж росіян. Це повинно заспокоїти співрозмовників. Трохи.
— Росіяни живуть багатше за українців!
Подібні наїзди можна сміливо ігнорувати. Насправді в очах росіян добробут людей — ніщо в порівнянні із Зовнішньополітичною вагою Держави.
— Путін підняв економіку Росії з попелу і зробив її Великою!
Відповідь: «Через якусь незрозумілу причину основні макроекономічні показники країн СНД в останні роки змінюються підозріло однаково. Причому, незалежно від особистості Верховного вождя, характеру державної влади й політичної обстановки. І (що зовсім уже обурливо), в деяких зачуханих країнах СНД зростання того ж ВВП вище, ніж у путінській Росії! А саме, в Азербайджані, Казахстані, Узбекистані й навіть (цур нас!) у Грузії! У всіх інших державах його можна порівнювати з російським у межах двох відсотків! (за даними на січень—жовтень 2007 року).»
— (тихо-тихо) Так, можливо, не в Путіні справа?...
Вам можуть відповісти, що економіка всіх цих недо-держав зростає разом із російською, оскільки «присосалась». Запитайте, знову-таки, тихо-тихо: «Як, і грузинська також?! Куди ж дивиться Влада! Чому досі повністю не відчепили від сяючого локомотива російської економіки цей гнилий дерев’яний вагончик?» І чекайте на відповідь. Вона повинна порадувати вас своєю суперечністю.
Якщо ви будете довго й наполегливо використовувати ці стандартні відповіді, то росіяни остаточно увірують у потужність нашої Мозкопромивної машини й почнуть поважати Україну трохи більше.
А хіба не цього ви домагаєтеся?
Леонід НІКУЛІН, www.obkom.net.ua
"День", №3, п'ятниця, 11 січня 2008
--------------------------------------
В тему:
Україна займає шосте місце в списку ворогів Росії
В Москві так бояться “української революційної зарази”, що бачать пряму загрозу собі у всьому українському.
У Росії донині бояться говорити про голодомор 30-их років
“Полювання на відьом”
В Росії планомірно вбивають українців
Проект РФ. Владислав Сурков-Дудаєв
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)