В 1792 році на території Таманської фортеці був знайдений чудовий пам’ятник давньоруської (давньоукраїнської) палеографії й епіграфіки XI сторіччя — відомий Тмутороканський камінь, що нині зберігається в Ермітажі. Надпис, висічений на великому мармуровому блоці, узятому з якоїсь зруйнованої будівлі візантійського або грецького часу, говорить: «В літо 6576 (1068 р.), індикта 6, Гліб князь мірил море по леду от Тмуторокані до Корчева 10000 и 4000 (14 000) сажень».
Пам’ятник є одним з найдавніших руських надписів і точно датує перший геодезичний захід на Русі. У перекладі на сучасне літочислення 6 індикт 6576 року означає грудень 1067-го — січень 1068 років.
Камінь підтверджує свідчення руських літописів про існування Тмутороканського князівства й установлює його точне місцезнаходження. До знахідки каменю це князівство містилося різними дослідниками в досить віддалених один від одного кінцях Давньої Русі — від Литви до Криму. Так, В. Н. Татищев думав, що Тмутаракань перебувала в Рязанській області. М. М. Щербатов розміщав її в районі Азова. О. Лизлов і П. Ричков визначали місцезнаходження князівства й міста біля Астрахані. І. Н. Болтин шукав Тмутаракань у верхів’ях ріки Ворскли.
Але ще в 1736 році, за 56 років до знахідки каменю, петербурзький професор Г.3.Байер писав: «Тмутаракань є те саме місце, що цесар Костянтин Порфірородний Таматаркою називає й думає проти Босфору або Керчі. Нині називається це місце на турецьких ландкартах Темрюк і лежить проти міцності Тамана в північно-східній стороні поруч Меотійського моря».
Цікавою є й історія і знахідки каменю та його подальшого шляху до дослідників: влітку 1792 року солдати єгерського батальйону, що будували на таманському узбережжі редути, виявили великий мармуровий блок і пристосували його в якості порогу своєї казарми. Тут загадковий надпис розгледів педантичний командир єгерів прем’єр-майор Христофор Карлович Розенберг.
В кінці серпня 1792 морський капітан Павло Васильович Пустошкін помістив камінь на швидкохідний авіз «Панагія Апотуменгана» для доставки адміралу Мордвінову у Таганрог. Але адмірала у місті не було. Корабель з каменем прийшов до Севастополя, але вже на рейді був зірваний штормом з якорів і опинився у Стамбулі. Тільки через рік через рік камінь повернули до Севастополя, а потім доставили назад на Кубань, де його поставили у версті на південь від Тамані поблизу напівзруйнованого турецького фонтану.
У 1794 році граф А. І. Мусін-Пушкін опублікував напис з мармурової плити, знайденої на Таманському півострові. З цієї публікації почалася історія давньоруської та власне східнослов’янської палеографії. Пізінше, на місці знахідки каменю археологи відкрили давньоруське місто Тмуторокань.
У 1832 році камінь призначають на зберігання до Керченського музею, а у 1851 році, перед Кримською кампанією, перевозять до Петербургу.
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
З нього починалась східнослов’янська палеографія: неймовірна історія знахідки Тмутороканського каменю
Світ:
Пам’ятник є одним з найдавніших руських надписів і точно датує перший геодезичний захід на Русі. У перекладі на сучасне літочислення 6 індикт 6576 року означає грудень 1067-го — січень 1068 років.
Камінь підтверджує свідчення руських літописів про існування Тмутороканського князівства й установлює його точне місцезнаходження. До знахідки каменю це князівство містилося різними дослідниками в досить віддалених один від одного кінцях Давньої Русі — від Литви до Криму. Так, В. Н. Татищев думав, що Тмутаракань перебувала в Рязанській області. М. М. Щербатов розміщав її в районі Азова. О. Лизлов і П. Ричков визначали місцезнаходження князівства й міста біля Астрахані. І. Н. Болтин шукав Тмутаракань у верхів’ях ріки Ворскли.
Але ще в 1736 році, за 56 років до знахідки каменю, петербурзький професор Г.3.Байер писав: «Тмутаракань є те саме місце, що цесар Костянтин Порфірородний Таматаркою називає й думає проти Босфору або Керчі. Нині називається це місце на турецьких ландкартах Темрюк і лежить проти міцності Тамана в північно-східній стороні поруч Меотійського моря».
Цікавою є й історія і знахідки каменю та його подальшого шляху до дослідників: влітку 1792 року солдати єгерського батальйону, що будували на таманському узбережжі редути, виявили великий мармуровий блок і пристосували його в якості порогу своєї казарми. Тут загадковий надпис розгледів педантичний командир єгерів прем’єр-майор Христофор Карлович Розенберг.
В кінці серпня 1792 морський капітан Павло Васильович Пустошкін помістив камінь на швидкохідний авіз «Панагія Апотуменгана» для доставки адміралу Мордвінову у Таганрог. Але адмірала у місті не було. Корабель з каменем прийшов до Севастополя, але вже на рейді був зірваний штормом з якорів і опинився у Стамбулі. Тільки через рік через рік камінь повернули до Севастополя, а потім доставили назад на Кубань, де його поставили у версті на південь від Тамані поблизу напівзруйнованого турецького фонтану.
У 1794 році граф А. І. Мусін-Пушкін опублікував напис з мармурової плити, знайденої на Таманському півострові. З цієї публікації почалася історія давньоруської та власне східнослов’янської палеографії. Пізінше, на місці знахідки каменю археологи відкрили давньоруське місто Тмуторокань.
У 1832 році камінь призначають на зберігання до Керченського музею, а у 1851 році, перед Кримською кампанією, перевозять до Петербургу.
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)