Українці всього світу, читачі газети The New York Times і просто чесні люди збирають підписи за відкликання Пулітцерівської премії, якою в 1932 році був нагороджений кореспондент цього видання Волтер Дюранті. Його обвинувачують в тому, що, будучи спеціальним кореспондентом у СРСР, він повідомляв у своїх матеріалах свідомо неправдиву інформацію про ситуацію в Україні, заперечуючи факт Голодомору.
Нагадаємо, після численних протестів, що надійшли в редакцію The New York Times, видання найняло професора історії, щоб той оцінив роботи журналіста. Професор Марко фон Хаген з Колумбійського університету дійшов висновку, що статті Дюранті були незбалансованими та містили cталінську пропаганду.
“Вальтер Дюранті – найбільший брехун з-поміж усіх журналістів, яких я коли-небудь зустрічав”, – так сказав про Дюранті Малькольм Муггерідж, журналіст журналу “Manchester Guardian”, який працював разом з ним в Радянському Союзі.
У книзі С. Дж. Тейлора «Апологет Сталіна. Вальтер Дюранті — людина «Нью-Йорк таймс» у Москві» йдеться про те, що Дюранті збрехав навіть про власне походження.
Закінчивши університет, він вирушив до Парижа, “де присвятив себе сатанізму, опіуму та сексу”.
На початок Першої світової Дюранті працював репортером у «Нью-Йорк таймс» і таким чином зміг уникнути призову. Після війни його відправили до нових незалежних прибалтійських держав, а в 1921-ому він став одним із перших журналістів, допущених до Радянського Союзу. Західний репортер у СРСР завжди знав, що якщо написати будь-що неугодне радянській владі, – тебе негайно виженуть з країни.
А Дюранті хотів слави. І зробив ставку на самого Сталіна. Тому у його інтересах було писати те, що хотіла радянська влада. Завдяки надзвичайній поступливості, настільки безглуздій і фальшивій, що вона була об’-єктом насмішок інших кореспондентів і навіть радянських цензорів, у Дюранті ніколи не було проблем із фешенебельним житлом (крім коханки, з якою нажив сина, він навіть мав прислуг для куховарства і прибирання), візою чи отриманням інтерв’ю, у кого він хотів. У 1929 році ексклюзивне інтерв’ю з Йосифом Сталіним зробило його одним із найвідоміших журналістів світу.
Він навіть першим вжив термін “сталінізм” – на позначення “нової передової світової системи” - повідомляє газета Волинь.
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
Збір підписів за позбавлення американського журналіста, що працював в Україні, Пулітцерівської премії
Світ:
08121401e.jpg
Підписи під петицією збирають ТУТ. Додай свій голос на захист правди!
Нагадаємо, після численних протестів, що надійшли в редакцію The New York Times, видання найняло професора історії, щоб той оцінив роботи журналіста. Професор Марко фон Хаген з Колумбійського університету дійшов висновку, що статті Дюранті були незбалансованими та містили cталінську пропаганду.
“Вальтер Дюранті – найбільший брехун з-поміж усіх журналістів, яких я коли-небудь зустрічав”, – так сказав про Дюранті Малькольм Муггерідж, журналіст журналу “Manchester Guardian”, який працював разом з ним в Радянському Союзі.
У книзі С. Дж. Тейлора «Апологет Сталіна. Вальтер Дюранті — людина «Нью-Йорк таймс» у Москві» йдеться про те, що Дюранті збрехав навіть про власне походження.
Закінчивши університет, він вирушив до Парижа, “де присвятив себе сатанізму, опіуму та сексу”.
На початок Першої світової Дюранті працював репортером у «Нью-Йорк таймс» і таким чином зміг уникнути призову. Після війни його відправили до нових незалежних прибалтійських держав, а в 1921-ому він став одним із перших журналістів, допущених до Радянського Союзу. Західний репортер у СРСР завжди знав, що якщо написати будь-що неугодне радянській владі, – тебе негайно виженуть з країни.
А Дюранті хотів слави. І зробив ставку на самого Сталіна. Тому у його інтересах було писати те, що хотіла радянська влада. Завдяки надзвичайній поступливості, настільки безглуздій і фальшивій, що вона була об’-єктом насмішок інших кореспондентів і навіть радянських цензорів, у Дюранті ніколи не було проблем із фешенебельним житлом (крім коханки, з якою нажив сина, він навіть мав прислуг для куховарства і прибирання), візою чи отриманням інтерв’ю, у кого він хотів. У 1929 році ексклюзивне інтерв’ю з Йосифом Сталіним зробило його одним із найвідоміших журналістів світу.
Він навіть першим вжив термін “сталінізм” – на позначення “нової передової світової системи” - повідомляє газета Волинь.
В тему:
В єдності сила! Українці для України! — Концепція Української Національної Громади (УНГ)
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)