Стаття доктора Абрагама Штерцера „Ми боролися за Україну", хоча надрукована ще в 1964 р. англійською мовою в Канаді, в світлі теперішніх подій проливає нове світло на взаємовідносини єврейської й української громад в Україні, а також виразно окреслює роль і місце УПА в цьогочасній історії українського народу.
Дякувати Богу, цю статтю писав єврей і тому його судження про євреїв та українців і його погляд не стороннього глядача, а активного учасника цих подій для нас є дуже важливими. Ми не знаємо, чи ще живий доктор Штерцер, але, без сумніву, живі його діти та онуки, та й інші люди, описані ним, і пов’язані з цими подіями, й вони можуть висловитися на цю тему, зачеплену автором.
Свідчення, де кожний рядок статті ним або пережитий, або переосмислений, а тому цінний як для нас, сьогоднішніх читачів, так і для тих, хто претендує на те, що знає все про нашу історію.
Ми сподіваємося, що ця стаття дасть новий поштовх дискусії для добра обох народів. Бо, зрештою, головне завдання будь-якого друкованого органу — це надавати місце для статей різного спрямування, часто протилежних за значенням чи ідеєю. Це підштовхує читацьку авдиторію до дискусії, полеміки, а, отже, підносить інтерес до видання, що в кінцевому результаті впливає й на його тираж.
Всі видання світу використовують цей "прийом", і це не повинно мати вплив на їхню долю. Ми можемо бути не згідні з автором статті, а не з виданням, яке помістило цю статтю, й маємо право вступити в полеміку з ним (автором) чи зрештою подати на нього в суд, якщо для цього є законні підстави, а не на видання.
Наше Товариство їм. Петра Могили, яке має столітню історію й такий напрям діяльності, як колись за Радянського Союзу Товариство „Знання", набуло великого досвіду полеміки, а в багатьох випадках і прямого цькування в різних часових площинах від різних влад та різних політичних напрямів. Воно мстило й в своїх лавах достойних членів, зокрема, Івана Франка та його синів, академіка Олександра Колесу та композитора Миколу Колесу, академіка Щурата, академіка Свінцицького та багатьох інших, а коли товариство, разом з іншими товариствами заснувало підпільний університет, то митрополит Андрей Шептицький навіть викладав історію мистецтвознавства в цьому Львівському українському університеті в 30-х роках XX ст., чиї дипломи визнавалися багатьма державами Європи.
Отже, з вершини того історичного досвіду ми знаємо, що істина завжди переможе, а правда візьме верх. Це гіркий, тернистий і горбистий шлях — шлях правди. Але тільки він приведе нас до Храму.
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
Жиди, які боролись за Україну
Світ:
gorb_20111222.jpg
Свідчення, де кожний рядок статті ним або пережитий, або переосмислений, а тому цінний як для нас, сьогоднішніх читачів, так і для тих, хто претендує на те, що знає все про нашу історію.
Ми сподіваємося, що ця стаття дасть новий поштовх дискусії для добра обох народів. Бо, зрештою, головне завдання будь-якого друкованого органу — це надавати місце для статей різного спрямування, часто протилежних за значенням чи ідеєю. Це підштовхує читацьку авдиторію до дискусії, полеміки, а, отже, підносить інтерес до видання, що в кінцевому результаті впливає й на його тираж.
Всі видання світу використовують цей "прийом", і це не повинно мати вплив на їхню долю. Ми можемо бути не згідні з автором статті, а не з виданням, яке помістило цю статтю, й маємо право вступити в полеміку з ним (автором) чи зрештою подати на нього в суд, якщо для цього є законні підстави, а не на видання.
Наше Товариство їм. Петра Могили, яке має столітню історію й такий напрям діяльності, як колись за Радянського Союзу Товариство „Знання", набуло великого досвіду полеміки, а в багатьох випадках і прямого цькування в різних часових площинах від різних влад та різних політичних напрямів. Воно мстило й в своїх лавах достойних членів, зокрема, Івана Франка та його синів, академіка Олександра Колесу та композитора Миколу Колесу, академіка Щурата, академіка Свінцицького та багатьох інших, а коли товариство, разом з іншими товариствами заснувало підпільний університет, то митрополит Андрей Шептицький навіть викладав історію мистецтвознавства в цьому Львівському українському університеті в 30-х роках XX ст., чиї дипломи визнавалися багатьма державами Європи.
Отже, з вершини того історичного досвіду ми знаємо, що істина завжди переможе, а правда візьме верх. Це гіркий, тернистий і горбистий шлях — шлях правди. Але тільки він приведе нас до Храму.
Читати повністю ТУТ
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)